Наскільки раптовим був вимарш Лубенського полку з Рашкова свідчить те, що забули зняти заставу з південної околиці того містечка. На щастя, наслідки були радше комічного характеру. Начальник застави довідався про вихід полку щойно на наступний день. Врятували селяни: негайно запрягли два драбинясті вози, наклали снопів, поклали на них наших пластунів і кулеметника, прикрили їх снопами і за два дні довезли до Ямполя. Замість початкового горя, в полку радість і сміх, а селянам видано по мішку цукру.
Особливо сміялися з одного козака, що його чомусь усі кликали "полковником"… Був він у Пластунській сотні. Кремезний козарлюга, мав біля 30 років, а виглядав на більше, походив із Полтавщини, любив добре поїсти й поспати, від вартн не відмовлявся, але йшов неохоче, мовляв "нехай молодші вартують, а я вже на свій вік настоявся досить"… Любив він оповідати про свої геройські вчинки й, очевидно, чимало додавав, фантазуючи. Колись, хтось вперше назвав його, жартуючи, "полковником", він це охоче прийняв і незабаром увесь полк кликав його, чи казав про нього не інакше, як "наш пан полковник"… Знали про це й старшини і приймали на весело. Наколи, бувало, хтось затримається біля Пластунів і запитає про когось, або про щось, то завжди одержить відповідь: "Запитай у, пана полковника' ", або: "Про це знає тільки, полковник'"…
Хлопці використовували його, коли йшло про їжу, а особливо про молоко. Кажуть до нього: "Пане полковнику! Дістаньте чогось напитись!" І він охоче налагоджує, абитільки не стояти на варті. Отож, цей лубенець "полковник" був у складі застави, що її забуто в Рашкові; він же й був отим зв'язковим, який повідомив заставу про вихід полку, залишивши заставу на призволяще. З полку вернувся він уже переодягнений, на всякий випадок, у селянський одяг. Він же й дядьків "змобілізував", щоб своїми возами рятували забуту заставу. Після щасливого повернення застави, "полковник" став дуже популярним і охоче оповідав про цей випадок, додаючи дещої необізнаним, про свій героїзм.
Згідно з наказом, Лубенський полк, минувши застави Синіх, вирушив до с. Грушка й, виставивши сторожеву охорону, заночував там. Полк. Магеровський поінформував к-ра Лубенського полку про ситуацію, що витворилася після прориву большевиками фронту 3-ої дивізії й виявив йому свій плян: відірватися від ворога, що йде за Синім полком, намагаючись обхідним маневром відрізати його від решти 3-ої дивізії й знищити; втягнути червоних ближче до Ямполя, а потім зробити з ними те, що вони прагнуть вчинити з нами, а саме: обхідним маневром заатакувати нерозумно заглибленого в наше запілля ворога в його тил, змусити його до відступу й тим самим до нашого з'єднання з рештою 3-ої дивізії.
Лубенський полк має прикривати відступ Синього полку активно, щоб замаскувати його маневр і відступати через села — В. Косниця й Северинівка, в напрямку на м. Ямпіль. За годину, після вимаршу 7-го полку, до села Качківка, вслід за ним вирушив і Лубенський полк. У авангарді йшла Пластунська сотня, на чолі з сот. Кобчуком, разом із доданою до неї кулеметною чотою під командою чотового Є. Навроцького (тепер майора); кінної сотні не вислано вперед, бо червоних сподівалися не з переду, а з тилу. Перед самою Северинівкою Пластунська сотня наткнулася на роз'їзд (5 кіннотників) червоних партизанів Криворучки, який відразу ж завернув і зник у лісі, що прилягає до Северинівки й тягнеться до Дністра. Пластунська сотня зайняла село й виставила сторожеву охорону, з обсерваційним пунктом на дереві, край лісу. Село Северинівка було невелике — всього біля 20 хат, обабіч дороги. З цього села одна дорога йшла на північ, до с. Качківка, а друга — на південь, в напрямку на село В. Кісниця й м. Каменка; ця дорога схрещувалася з дорогою м. Ямпіль — с. Довжок — м. Піщанка, на віддалі півтори верстви на північ від Северинівки. Решта Лубенського полку продовжувала марш до Ямполя.
22 серпня, перед полуднем, із обсерваційного пункту спостережено большевицьку колону — приблизно 200 піших, декілька кіннотників і підвод. Повідомивши про це Синій і Лубенський полки, сот. Кобчук зайняв своєю Пластунською сотнею й кулеметною чотою (2 кулемети "Луїса) позицію на перехресті доріг Ямпіль — Довжок і Качківка — Северинівка, в рові, обабіч перехрестя. Пластуни мали по 150–200 набоїв на рушницю, а 2 "Луїси" — по б запасових дисків, разом по 450 набоїв на скоростріл. Виявилося, що запас набоїв замалий, бо большевицька лава була значно довша й мала 4 тяжкі кулемети Максіма. Отже перевага червоних була — чисельно й збройно. По полудні червоноармійці пройшли Северинівку й їхня лава наблизилася до позиції Пластунської сотні на 600–700 кроків. Її зустрів інтенсивний рушничний і кулеметній огонь Лубенців. У большевицькій лаві постало замішання й метушня і вона відійшла до Северинівки.