На полудні, в районі Одеси, скупчує свої сили новий ворог України — вже не червона, а біла Москва.
Розділ ХХІІІ
Загальна ситуація на нашому південному фронті. Зустрічні бої групи от. Ю. Тютюника. Поповнення 3-ої Залізної дивізії. Новий командир 8-го Чорноморського полку. Зміцнення групи полк. Удовиченка й її нове завдання. Рух Волинської групи. З'єднана 14 сов. армія проривається на північ і приєднується до 12-ої сов. армії. Спокій на фронті Одеського напрямку. Напередодні війни з Добровольчою армією ген. Денікіна
58 сов. дивізія, вирушивши з Вознесенська, скеровує свої головні сили на Голованівськ — Христинівку, з метою прорватися на північ. Для забезпечення свого правого крила, на випадок зближення передових частин армії Денікіна, менший її відділ просовується на Покотило.
Після невдалої спроби прорвати наш фронт Вапнярського напрямку, командування 14-ої сов. армії наказує частинам своєї, розбитої нами, Вапнярської групи, відступати в тому ж напрямку, щоб з'єднатися й прорватися спільними силами всієї своєї армії. Тому саме, частини 47-ої сов. дивізії, що не спромоглися відступити до Бірзули, залишили залізницю Вапнярка — Одеса й рушили форсовним маршем у напрямі на Бершадь — Соболівку — Теплик — Христинівку, на з'єднання з 58-ою сов. дивізією. У тому самому напрямку й з тою самою метою, простували лісами рештки червоної Вапнярської групи, на чолі з недобитками 45-ої сов. дивізії.
30-го серпня, передові частини групи от. Ю. Тютюника, що прикривали праве крило групи полк. Удовиченка зіткнулися з авангардними частинами 58-ї сов. дивізії в районі Голованівська. Зав'язалися завзяті зустрічні бої, які перешкодили червоним скористати, під час відступу, з залізниці Христинівка — Козятин. Перемога виявилася на боці 58-ої сов. дивізії, що й змусило слабшу групу Тютюника відступити до Христинівки й там зупинитися.
3-тя Залізна дивізія дістала поповнення із свого запасового куреня. 3 того ж самого куреня прибув до дивізії гідний наступних, сл. п. героїчного полковника Євгена Царенка. Новим командиром 8-го Чорноморського полку став полк. Михайло Крат — кадровий старшина дореволюційної російської армії. Під час першої світової війни, полк. Крата нагороджено за бойові заслуги найвищим орденом російської армії — Хрестом Святого Юрія ("Офіцереким Ґеорґієвскім Крестом").
Водночас групу полк. Удовиченка зміцнено ще й Бригадою УСС. Ногам завданням цієї групи було, повернувши на схід, переслідувати розбиту червону Вапнярську групу, в напрямку на Хрнстинівку й тим допомогти групі от. Ю. Тютюника боронити Христинівський залізничний вузол.
Волинська група зайняла Бірзулу. На цій станції червоні залишили 5 спалених ними бронепотягів і багато, рівнож спаленого, майна. Одна з частив Волинської групи розбила 47-у сов. дивізію в районі Бершаді, але принаймні її половині й деяким, прорізаним втратами, частинам 45-ої сов. дивізії, пощастило вирватися й приєднатися до 58-ої сов. дивізії. В той спосіб знову з'єднані частини 14-ої сов. армії, виштовхнувши із свого шляху групу отамана Тютюника до Христинівки, прорвалися невтральним коридором, поміж фронтами армії УНР і армії ген. Денікіна, до станції Попельня, а звідтіля до Коростеня, після чого 14 сов. армія приєдналася до 12-ої сов. армії.
Під час свого відступу до Коростеня, 14 сов. армія мусіла маневрувати поміж тиловими частинами нашої армії Київського напрямку. В той час денікінська козацька Терсько-кубанська дивізія займала Цвіткове. Коли передові стежі групи от. Тютюника, мавши бронепотяги в м. Шпола, висунулися в напрямку на Цвіткове, дійшло до стику із стежами повищої дивізії. Кубанці поставилися до нас прихильно і навіть перші запропонували нам демаркаційну лінію.
Класичний, надзвичайно фаховий і вміло виконаний, маневр штабу 14-ої сов. армії врятував її від оточення і знищення. Цього не сталося б, якби денікінці були приспішили свій обхідний маневр, а штаб армії УНР своєчасно був підсилив групу отамана Тюлоника бригадою УСС. Таке підсилення було можливе, без шкоди для бойових акцій нашої армії Київського напрямку.
В наслідок прориву 14-ої сов. армії і тим самим зникнення протибольшевицького фронту в Одеському напрямку, на нашому південному фронті наступив спокій. 3-я Залізна дивізія відпочивала й приводила себе до порядку в районі Гайсин — Гумань, де й відсвяткувала перемогу над 14-ою сов. армією. Цей відпочинок тривав недовго, бо його порушило те напруження, що його спричинив був генерал денікінської армії своїм збройним виступом проти тих наших частин, що вибили червоних із Києва.