Трагічної долі 3-ої дивізії уникли: аванґардна кінна сотня 9-го Стрілецького полку і арієрґардна кінна сотня 8-го Чорноморського полку. До них долучилися ті старшини й козаки, що їм пощастило врятуватися, тому, що вони були на конях. З тих решток, на підставі наказу Командувача Армії, зформовано 3-ий Окремий кінний полк, із таким складом:
Командир полку — полк. Г. Стефанів, Заступники к-ира полку — полк. Г. Чижевський і полк. О. Вишнівський.
К-ир Синьої сотні (решта Синього полку) — сот. Запорожченко.
Бойовий склад — 20 шабель.
К-ир Чорноморської сотні (решта Чорноморського полку) — сот. Любимець.
Бойовий склад — 40 шабель.
К-ир Стрілецької сотні (решта Стрілецького полку) — сот. Шульга.
Бойовий склад — 50 шабель.
К-ир Кулеметної сотні — сот. Шура-Бура.
Боновий склад — 4 кулемети Максіма, на тачанках.
Кінна чота при штабі полку — сот. М. Чнжевський.
Полк. М. Крата перенесено на становище Нач. штабу Запорізької дивізії. Нач. дивізійного відділу контр-розвідки, полк. Яворський, захорував на тиф і помер по дорозі до шпиталю у м. Вінниці.
Наказ Командувача Армії ч. 14. 4. І. 1920 р. про організацію 3-ого Окремого кінного полку:
"На підставі маючнхся фактичних матеріалів, зібраних Штабом Армії, про останні події в 3-ій дивізії і керуючись виключно загальними інтересами Армії, я наказую:
1. Полковникові Стефанову негайно приступити до переорганізації 3-ої дивізії в окремий кінний полк, при сотні маш. крісів і одній гарматі, яку одержати від Київської груті.
2. Полковникові Стефанову передати в розпорядження Командуючого Київською групою 3-ох старшин гарматників.
3. Полковника Трутенка призначаю Командуючим всіма озброєними силами м. Липовця і повіту.
4. Полковника Ольшевського призначаю Командуючим всіма озброєними силами м. Умані і повіту.
5. Полковникам Трутенкові і Ольшевському негайно звернутись за одержанням директив у штабі Арміїд до полковннка Долуда.
Командуючий Армією УНР Отаман Ом. Павленко
Заступник Командуючого Армією Отаман Тютюнник
Т.в.о. Начальника Штабу Армії полковник Долуд
Нач. Опер. Відділу сотник Слободян."
Всупереч т. 1. наказу про одержання гармати, 3-ій кінний Окремий полк гармати не дістав, зате одержав 4 кулемети.
Пункти З і 4-ий не виглядають поважно. Ані в м. Липовоць, ані в м. Умань, ані в їхніх повітах жадних "озброєних сил" і взагалі української влади не було і тому наказ цей був неможливий до виконання. Чому саме отаман Ом. Павленко вважав за потрібне оперувати фікціями — невідомо. В Армії ці точки наказу викликали були велике здивування і ніхто їх но розумів…
Призначення к-ром 3-ого Окремого кінного полку полк. Стефанова було повторенням цієї самої помилки, що її зробив Командарм, призначивши к-ром 3-ої дивізії полк. Трутеяка. Полк. Стефанів був талановитим організатором і незамінним щодо своєї вартости начальником тилу 3-ої Залізної дивізії, але до командування в умовах партизанщини не надавався. У кінці Зимового Походу сам Командарм у цьому переконався. Мінусом було й те, що його в бойових частинах дивізії не знали. Полк. Чижевський не мав кваліфікацій до командування негарматною частиною взагалі, а в Зимовому Поході особливо. Заступника бойового командира 3-ої дивізії, полк. О. Удовиченка, знаного всій девізії й нею ціненого полк. Ольшевського, скривджено вдруге, на цей раз за гріхи полк. Трутенка…
Командира 7-го Синього полку, полк. Вишнівського, під час розгрому дивізії, в Животові не було. Його делеговано заступником Голови в складі делегації Армії УНР до Начальної Команди УГА, що була в той час у м. Вінниці, для переговорів про поновне об'єднання обох Армій. Він повернувся до Армії в початках січня 1920-ого року, коли дивізія перетворилася в кінний полк.
20-ого лютого 1920-ого року, до м. Могилева прибув к-ир 3-ої Залізної дивізії, полк. О. Удовиченко. У жовтні він захорував на тиф. З огляду на його критичний стан, не було можливосте вивезти його з Проскурова й тому залишено в проскурівському шпиталі, на "ласку Божу". Після захоплення денікінцями м. Проскурова, хворого полк. Удовиченка взято до полону і в тяжкому стані здоров'я вивезено непритомного, в товаровому вагоні, до Одеси. Перебувши кілька місяців в неволі, полк. Удовиченко, з невеликою групою полонених українських старшин, щасливо вирвався з полону. Діставшись до м. Могилева, він зорганізував там 2-гу Стрілецьку дивізію й став її командиром. 29-ого травня 1920-ого року цій дивізії привернено стару назву "3-тя Стрілецька Залізна Дивізія" (Наказ Головної Команди Армії УНР, ч. 35).