До відродженої 3-ої Залізної Дивізії включилося чимало старих "Залізних", що хорували на тиф і тому саме були позбавлені можливости прийняти участь у Зимовому Поході. Серед них був і помічник к-ра 7-го Синього полку, полк. Борис Магеровський. З числа тих старшин 3-ої Залізної Дивізії, що брали участь у Зимовому Поході, до дивізії полк. Удовиченка повернено лише кількох старшин, а саме: полк. Ольшевського, полк. Чижевеського, сот. Довгаля, сот. Шуру-Буру і сот. Чижевського. Всі вони обсадили в наново зорганізованій 3-ій дивізії належні їм відповідальні становища.
3-ій кінний Окремий полк, що фактично був ядром 3-ої Залізної дивізії 1919-ого року, до її командира, полк. Удовиченка, не повернено… Рівнож не повернено й полк. Вишнівського, хоч останній був одним із основоположників 3-ої дивізії. Він залишився командиром 3-ого Окремого кінного полку.
3-ій кінний Окремий полк відбув Зимовий Похід до самого кінця (5-ого травня 1920-ого року). Полк брав участь у всіх боях Армії УНР у запіллі ворожих армій, під час Зимового Походу. Не раз він укривав себе славою в боях. З тих останніх треба згадати бої під м. Гайсин, м. Вознесенськ (полк атакував ворога на чолі з полк. Вишнівським), м. Ананів і під час прориву фронту 14-ої сов. армії, в районах с. Крижопіль й ст. Вапнярка. Останньої ночі в Зимовому Поході, полк. Вншнівськнй взяв до полому большевицьку бриґаду. Реляція про цей бій полк. Чижевського, в його "Короткій історії 3-ої Залізної дивізії" (в бою він участи не приймав), не відповідає дійсності (стор. 33). Не було атаки "в кіннім ладу, в глуху ніч" частини полку, "наслідком чого було багато порубаних", як це твердить автор "Короткої історії". Порубаних не могло бути, бо не було бою. Бриґаду взято "на хитрощі". Червона бриґада, після обстрілу нею зненацька села, що в ньому був розташований 3-ий Окремий полк, серед дійсно непроглядно-темної ночі, здалася без атаки на неї полку. Цю подію докладно описано в статті О. Вишнівського: "Вільшанка" ("Свобода", ч.ч. 214, 215 і 216 з 19, 20 і 21-го листопада 1968 року).
Під час Зимового Походу, 3-ій Окремий кінний полк поповнився добровільцями з повстанців. Після закінчення Зимового Походу, цей полк увійшов до складу Окремої Кінної Дивізії й розвернувся в бриґаду. У складі Окремої Кінної, утрете в службі Україні, тяжко поранено командира 3-го Окремого кінного полку, полк. Вишнівського.
Фронтові дії 3-ої Залізної Дивізії в 1920-ому році, будуть змістом Другої Книги, якщо пощастить її видати.
Післяслово
Голови Ради (Капітули) Відзнаки Хреста Залізного Стрільця
Ця книга повинна була вийти в світ кілька років тому, але незалежні від ген. Удовиченка й мене обставини стали цьому на перешкоді.
У 1965 році ген. О. Удовиченко, повідомивши мене листовно, що в його архіві є матеріал, що його приготовлено ним до історії 3-ої Залізної Дивізії, замигав, чи я згодився б упорядити його, підготовити до друку, зібрати Видавничий фонд і видати книгу "Третя Залізна Дивізія".
Я охоче дав на це згоду, бо вважав своїм морально-національним обов'язком стати в пригоді, в міру своїх сил і можливостей, моїй дивізії й тим самим майбутнім українським історикам, якщо йде про історію Армії УНР. Давши згоду, я сподівався, що співпрацювати зі мною будуть обидва командири полків 3-ої дивізії, що підписали Звернення. Одначе, як виявилося, я помилився. Унерухомлений хворобою ген. Крат допомагав як тільки міг, але ген. Шандрук, давши свою згоду на підпис його прізвища під Зверненням, від такої співпраці відмовився, постатешись песимістично до можливости видати ту книгу. Хоч ген. Шандрук був командиром 9-го Стрілецького полку в 1919 році коротко, лише від 8-го гервня до 13-го липня, та з огляду на те, що його полк був на протязі того гасу в постійних боях, він міг, якби хотів, стати в пригоді своїми реляціями. На жаль, жодної такої я від нього не дочекався.
У першій пачці, що я її дістав від ген. Удовиченка, було лише більше половини матеріялу до історії 3-ої дивізії за 1919 рік. Решту Генерал обіцяє досилати ратами. Для мене це було несподіванкою, бо я сподівався одержати весь матеріял і відразу розпочати організацію збірки Видавничого фонду. Цей мій замір треба було відкласти, бож, зрозуміло, не мавши цілости, не можна було ту збірку розпочинати.