— Панове, ми втрачаємо ще одного…
Ґлорія тихо прошепотіла:
— Нумо, Даріо, відтискай! — але вона зверталася радше до себе самої, аніж до нього. Даріо тремтів усе дужче, зрештою важко гепнувся на мармур. Малюк сів і, посміхаючись, запалив цигарку.
— Раджу всім, у кого вільні руки, торкнутися яєць18 на честь Ґлорії.
Потім обернувся до дівчини, яка стояла під дашком, і, тручи «блискавку» джинсів, заволав:
— Ґлоріє, хай би тобі пір’я у горлі виросло, ти його «спалила»! Не встигла й імені промовити, як він здох. Вісімдесят дев’ять!
Маддалена глянула на Степа. Він здався їй неймовірно гарним, його шкіра була темнішою, ніж зазвичай, а очі — червоними від тривалої напруги. М’язи на шиї випнулись. Маддалена витягла з маленької кишеньки джинсів гумку «Вігорсол» без цукру і поклала до рота.
— Гей, даси мені одну?
Навіть не обертаючись, подала пакетик подрузі, що стояла поряд.
Смак свіжості владно розлився в роті. Маленькі білі зуби рухалися вгору-вниз, трощачи цей прямокутничок, що одразу ж утратив форму. Подумала про ту ніч, кілька днів тому, коли Степ запросив її до своєї домівки і вони там кохалися. Це було прекрасно.
Вона тоді майже висіла на цих плечах, таких гладких, таких широких. Цілком віддалася цій силі, цій хвилі втіхи, цій свіжості його тіла. Ці очі ніби зазирали їй у душу, і цей погляд, здавалося, торкався її серця, так вона його любила. Шепотіла слова кохання, цілувала його шию, за вухом, очі. Він же нічого не казав, увесь час тільки дивився на неї, гладив її по волоссю, усміхаючись, гойдаючись усередині неї ніжно, як у колисці, угору й униз, дбаючи, щоб не навалюватись на неї своєю вагою, тримаючись на ліктях, ледь торкаючись її шкіри. Маддалена ще раз глянула на нього.
— Дев’яносто!
Степ спустився, ледь торкнувся мармуру — і знову вгору, сильно та рішучо. Вона уявила себе під ним. Спалахнуло бажання. Почервоніла й опустила очі. Поклала назад до кишеньки пакетик із гумками, який повернула сусідка.
14 «Варвар-Конан» — американський фільм (1982) режисера Джона Міліуса у жанрі фентезі; головний герой, кімерієць Конан (Арнольд Шварценеггер), має надзвичайну силу.
15 «Марсіяни», або «Space Invaders» — одна з перших відеоігор, популярних в Італії у 1980-х роках.
16 «Step» з англійської крок.
17 Петсі Кенсіт — сценічне ім’я Патрисії Френсіс Джуд Кенсіт, британської акторки, співачки та телеведучої.
18 Так забобонні італійські чоловіки «відводять» від себе біду.
14
17
Так забобонні італійські чоловіки «відводять» від себе біду.
«Варвар-Конан» — американський фільм (1982) режисера Джона Міліуса у жанрі фентезі; головний герой, кімерієць Конан (Арнольд Шварценеггер), має надзвичайну силу.
«Марсіяни», або «Space Invaders» — одна з перших відеоігор, популярних в Італії у 1980-х роках.
«Step» з англійської крок.
Петсі Кенсіт — сценічне ім’я Патрисії Френсіс Джуд Кенсіт, британської акторки, співачки та телеведучої.
16
15
18
5
Поппі та його друзі стояли перед баром «Андзуїні», реготали й жартували, попиваючи пиво. Хтось їв червону піцу, яка ще парувала, облизував кутики, щоб томатний соус не витікав. Ще хтось курив. Кілька дівчат захоплено слухали якогось типа. Він забагато жестикулював, розповідаючи про сварку зі своїм шефом: його звільнили, але нарешті він відігрався за все. Побив усі пляшки вина в магазині, першу з яких — в особливий спосіб.
— Знаєте, що я зробив? Він мені так остогид, що замість заяви про звільнення я огрів його пляшкою по кумполу.
Усі засміялися. Деякі — грубо. Один із них, затятий курець, закашлявся, як навіжений. Тип, бачачи прихильність слухачів, продовжив:
— А він замість того, щоб виплатити мені вихідну допомогу, накатав на мене заяву в поліцію.
І засміявся першим, намагаючись таким чином підтримати цей свій не надто дотепний жарт.
Анналіза також була там. Увечері після того інциденту вона не подзвонила Стефано, ніколи його більше не шукала. Але це було несуттєво. Степ був не з тих, хто страждає на самоті. Вже минуло понад вісім місяців, і він нічого про тих людей не чув. Тож дещо занепокоївся і пішов їх шукати.
— Поппі, друже мій, як справи?
Поппі подивився на типа, що йшов йому назустріч. Усміхнувся, але було зрозуміло, що він не має зеленого поняття, хто це. Так, щось знайоме було — ці очі, цей колір волосся, ці риси обличчя, — але він не пам’ятав. Статурний, з великими руками та широкими грудьми. Степ, помітивши запитальний погляд Поппі, усміхнувся, намагаючись його заспокоїти.