— Я ж тобі казала бути обережним, ти зовсім дитина, га? Навіть пити не вмієш.
Кіко зареготав. Степ так його штурхонув, що той налетів на низенький столик, перекинувши все, що стояло на ньому. Потім узявся за краєчки скартертини, на якій стояли напої. Потягнув, намагаючись наслідувати фокусників, але номер не вдався. З десяток пляшок полетіли, перекидаючись, на ближні дивани та гостей. Кілька склянок розбилися. Степ обтер обличчя.
Бабі подивилась на нього з відразою.
— Ти просто тварина.
— Твоя правда, мені потрібен душ, я весь липкий. Це твоя провина, тож ти купатимешся зі мною.
Степ рвучко нахилився й, ухопивши Бабі за ноги попід колінами, закинув її собі на плече. Бабі пручалася, як скажена.
— Облиш мене! Допоможіть!
Ніхто з гостей не втручався. Бранделлі піднявся й спробував зупинити його. Степ вгатив йому стусана в живіт, і той влетів у групку гостей. Малюк реготав, як навіжений, танцював з Луконе й лупив по голові всіх, хто проходив повз. Хтось дав здачі. Поряд із діджеєм спалахнула бійка. Роберта зупинилася в дверях, з тривогою та жахом дивлячись на свою понівечену залу.
— Вибач, де тут ванна?
Роберта, навіть не здивувавшись цьому типові з дівчиною за плечима, показала йому напрямок.
— Там.
Степ подякував і подався туди. Підійшли Сицилієць та Гак, несучи яйця та помідори. Почали кидати їх, не розбираючи, в картини, стіни та гостей. Жбурляли з силою, так, щоб накоїти біди. Бранделлі підійшов до Роберти.
— Де тут телефон?
— Там.
Роберта вказала напрямок, протилежний ванній.
Вона почувалася регулювальницею, що намагається дати раду дорожньому руху, цьому жахливому хаосу, який діявся в її власній залі. На жаль, вона не мала повноважень, щоб усіх оштрафувати та вигнати.
Хтось, більш завбачливий чи більш боязкий за інших, підійшов розцілуватися з нею.
— Па-па, Роберто, з днем народження. Вибач, але ми вже підемо, добре?
— Там.
Вже у повному ступорі показала на вхідні двері, у які, якби вони не були її власними, вона дуже бажала б утекти.
— Припини, кажу тобі, облиш мене. Ти за це заплатиш…
— І хто ж мене покарає? Ота елегантна вішалка, яка мріє стати офіціантом?
Степ увійшов у ванну і прочинив розсувні матові двері душової кабіни. Бабі вчепилася руками в раму, намагаючись зупинити його.
— Ні! Допоможіть! На допомогу…
Степ відступив на крок, легко відчепив її руки.
Бабі вирішила змінити тактику. Спробувала бути люб’язною.
— Ну гаразд, пробач мені. Тепер постав мене на місце, будь ласка.
— Що значить «будь ласка»? Ти мені вихлюпнула кока-колу в обличчя, а тепер кажеш «будь ласка»?
— Гаразд, я не повинна була її вихлюпувати.
— Я знаю, що не повинна була.
Степ увійшов у душ і, пригнувшись, став під лійку.
— Шкоди вже завдано. Тепер я мушу прийняти душ, бо інакше ти потім скажеш, що я липкий.
— Та ні, до чого тут це.
Потужний струмінь ударив їй в обличчя.
— Кретин!
Бабі вигиналася, намагаючись сховатися від струменя, але Степ міцно тримав її.
— Відпусти мене, придурку, дай мені вийти!
— Що, надто гаряча?
Степ, не чекаючи відповіді, покрутив змішувач, який був просто у неї перед обличчям. Викрутив до кінця у бік синього кольору. Вода одразу ж стала холодною. Бабі закричала.
— Ось що потрібно: гарний крижаний душ, щоб трішки тебе заспокоїти. Ти ж знаєш, що це дуже корисно — крижані душі, які потім стають знову гарячими?
І викрутив змішувач на червоне. Від води пішла пара. Бабі закричала ще голосніше.
— Ой, пече! Закрий її, закрий!
— А бач, воно справді дуже корисне для здоров’я — розширює пори, покращує кровообіг, до мозку приливає більше крові, відтак людина краще мислить і розуміє, що слід добре поводитися з іншими… Бути чемною й наливати кока-колу, а не хлюпати її в обличчя.
У цей момент зайшов Малюк.
— Швидше, Степе, ходімо. Хтось викликав поліцію.
— Ти звідки знаєш?
— Чув. Я пішов туди почиститися, Луконе поцілив мені яйцем у лоба. І заскочив того типа біля телефона. Я чув це на власні вуха.
Степ вимкнув душ, потім поставив Бабі на підлогу. Малюк у цей час повідкривав шухлядки трюмо. Знайшов кілька каблучок та ланцюжків, вони були недорогими, але він усе ж запхав їх до кишені. Бабі з налиплим на обличчя волоссям, геть мокра, притулилася до стінки душової кабіни й намагалась оговтатися. Степ зняв футболку. Взяв рушник і почав витиратися. Ідеальні блоки мускулів визирали з-під пелехатої тканини. Його шкіра, гладка та пружна, туго перекочувалась уздовж виступів м’язів.
Степ глянув на неї, усміхаючись.
— Тобі варто б витертися, бо застудишся.