Даніела хотіла відповісти.
— Та облиш, ми й так запізнюємось, як завжди.
Цього разу Рафаелла у дзеркалі зустрілася очима з Клавдіо.
— Та я ж тільки вас чекав, сам я був готовий ще з восьмої!
Мовчки приїхали на перший. У ліфт увірвався запах м’яса, що його тушкувала дружина портьє. Цей аромат Сициції змішався з дивною французькою компанією, що складалася з «Каронн», «Драккар» та «Опіум». Клавдіо усміхнувся.
— Це пані Терранова. Вона готує неймовірне м’ясне рагу.
— Вона туди кладе забагато цибулі, — таким був вердикт Рафаелли, яка давно обрала французьку кухню, що спричинило щире занепокоєння всієї родини та справжній відчай у їхньої помічниці по господарству, уродженки Сардинії.
На третьому поверсі хлопець, що вчився, зробив невеличку перерву. Він розмовляв по радіотелефону, нервово кружляючи квартирою й поглядаючи на каву, яка все не хотіла закипати, та на старий «вестерн» по четвертому каналу. Тип, застрелений на даху будинку, сконав не надто правдоподібно.
— Ні, я ж казав, люба, ми не можемо побачитися. Залишається лише два тижні до іспиту, а я ще маю проштудіювати третю книжку.
Вимкнув кавоварку, посилаючи їй прокльони. Він відволікся, й капосна кавоварка заплювала все довкола дрібними крапельками. Її бурмотіння вторувало солодкавому голосу дівчини: — Але я хочу тебе побачити…
Жарти та погрози, марні спроби викликати ревнощі — усе це лише підкреслювало її молоде бажання, сповнене обіцянок, якому протиставили стару покреслену книжку з права. Як на її думку — дурну, для нього ж, для його навчання — першорядну.
«Мерседес» зупинився перед під’їздом.
Рафаелла голосом, у якому срібно відлунювали минулі щасливі та менш вдалі різдвяні свята — майже завжди дуже дорогі, — покликала дочок і сама сіла на переднє сидіння. Дівчата вмостились позаду.
— Можна дізнатися, чому ви не ставите «Веспу»9 ближче до стіни?
— Як, ще більше її до стіни приклеїти? Тату, та ти просто нездара…
— Даніело, не смій так розмовляти з батьком.
— Мамо, слухай, а можна ми завтра до школи на «Веспі» поїдемо?
— Ні, Бабі, ще занадто холодно.
— Але ж у нас є вітрозахист.
— Даніело…
— Ну мамо, але ж усі наші подруги…
— Я маю їх ще побачити, усіх цих ваших подруг на «Веспах».
— Якщо ми про це, то Даніелі купили новий «Пежо», і він, якщо тебе це так хвилює, їздить ще швидше.
Фьоре, портьє, підняв шлагбаум. «Мерседес» почекав, як завжди, завершення повільного руху цієї довгої залізяки з червоними смугами. Клавдіо зробив слабкий жест рукою на знак привітання. Рафаеллі ж ішлося лише про те, щоб покласти край дискусії.
— Якщо наступного тижня буде тепліше, то побачимо.
«Мерседес» рушив, везучи несміливу надію, що витала поміж задніми сидіннями, та подряпину на правому дзеркалі. Шлагбаум так само неквапно опустився. Портьє повернувся до свого маленького телевізора.
Високий ведучий, з небагатьма волосинами на голові, та й ті коштували дорожче, ніж в інших людей, оголосив, на великий подив, співака, про якого давно не було чути. Поверхом вище ймовірний майбутній адвокат, а нині просто хлопець із філіжанкою гарячої кави в руках і книжкою перед очима, намагався знову зосередитися.
Портьє поскаржився на оці всі незрозумілі американські слова. Було краще, коли той співав «Адзурро», подумав він і проковтнув ложку м’ясного рагу, ще недостатньо духмяного, принаймні як на його смак.
— Отже, ти так і не сказала, чи личить мені це вбрання.
Даніела подивилася на сестру. Бретельки були занадто широкими, а сама дівчина — занадто серйозною.
— Чудово.
Вона прекрасно знала, який підхід до сестри тут потрібний.
— Неправда, ці бретельки занадто широкі, а я занадто прилизана, як ти кажеш. Ти брехуха, от що я тобі скажу. І за це будеш покарана. Паломбі на тебе й оком не кине. Ні, не так: він на тебе подивиться, але через усю оцю туш не впізнає і піде гуляти з Джулією.
Даніела хотіла відповісти, особливо щодо Джулії, її найзатятішої подруги, але Рафаелла поклала край сварці.
— Дівчата, припиніть, інакше я вас відправлю додому.
— Завертати?
Клавдіо усміхнувся дружині, зробивши вигляд, ніби зараз поверне кермо. Однак йому вистачило одного погляду, аби зрозуміти, що зараз краще не жартувати.
5 «Superga» — туринське підприємство, засноване 1911 року, яке випускає взуття, здебільшого спортивне.
6 «Algida» — італійське підприємство з випуску упакованого морозива, створене 1945 року.
7 Натяк на рекламу морозива «Algida», в якій ідеться про «м’якеньку серцевинку».
8 В італійській системі освіти початкова, середня та вища школа мають окрему нумерацію. Отже, четвертий клас ліцею відповідає одинадцятому класу української школи.