Антон Чехов
Три сестри
Чайка
Комедія в чотирьох діях
Дійові особи:
ІРИНА МИКОЛАЇВНА АРКАДІНА, по чоловіку Трепльова — акторка
КОСТЯНТИН ГАВРИЛОВИЧ ТРЕПЛЬОВ — її син, молодий чоловік
ПЕТРО МИКОЛАЙОВИЧ СОРІН — її брат
НІНА МИХАЙЛІВНА ЗАРІЧНА — молода дівчина, донька заможного поміщика
ІЛЛЯ ОПАНАСОВИЧ ШАМРАЄВ — поручик у відставці, управляючий у Соріна
ПОЛІНА АНДРІЇВНА — його дружина
МАРІЙКА — його донька
БОРИС ОЛЕКСІЙОВИЧ ТРИГОРІН — белетрист
ЄВГЕН СЕРГІЙОВИЧ ДОРН — лікар
СЕМЕН СЕМЕНОВИЧ МЕДВЕДЕНКО — учитель
ЯКІВ — працівник
КУХАР
ПОКОЇВКА
Дія відбувається в садибі Соріна.
Поміж третьою і четвертою діями минає два роки.
Дія перша
Частина парку в маєтку Соріна. Широка алея, що прямує від глядачів у глибину парку до озера, відгороджена естрадою, нашвидку змайстрованою для домашнього спектаклю, тож озера зовсім не видно. Ліворуч і праворуч обабіч естради чагарник. Кілька стільців, столик.
Сонце щойно сіло. На естраді за опущеною завісою Яків та інші працівники; чутно кашель і стукіт. Марійка і Медведенко входять ліворуч, повертаючись із прогулянки.
МЕДВЕДЕНКО: Чому ви завжди ходите в чорному?
МАРІЙКА: Це траур за моїм життям. Я нещасна.
МЕДВЕДЕНКО: Від чого? (У роздумах.) Не розумію... Ви здорова, батько у вас хоча і небагатий, але зі статком. Я живу скрутніше за вас. Я отримую лишень двадцять три карбованці на місяць, та ще вираховують з мене в емеритуру[1], а все ж я не ношу трауру.
Сідають.
МАРІЙКА: Річ не у грошах. І бідняк може бути щасливий.
МЕДВЕДЕНКО: Це в теорії, а на практиці виходить так: я і матір та дві сестри і брат, а платні всього двадцять три карбованці. Адже їсти і пити треба? Чаю і цукру треба? Тютюну треба? Ось і крутися.
МАРІЙКА (озираючись на естраду): Скоро почнуть виставу.
МЕДВЕДЕНКО: Так. Гратиме Зарічна, а п’єсу створив Костянтин Гаврилович. Вони закохані одне в одного, і сьогодні їхні душі зіллються у прагненні дати один і той самий художній образ. А в моєї душі й у вашої немає спільних точок дотику. Я люблю вас, не можу від туги сидіти вдома, щодня ходжу пішки шість верст сюди та шість назад і стрічаю один лише індиферентизм з вашого боку. Це зрозуміло. Я без коштів, родина в мене велика... Хіба хочеш прямувати за людиною, якій самій їсти ні́чого?
МАРІЙКА: Дурниці. (Нюхає тютюн.) Ваша любов вражає мене, але я не можу відповідати взаємністю, ото й усе. (Простягає йому табакерку.) Долучайтеся.
МЕДВЕДЕНКО: Нема бажання.
Пауза.
МАРІЙКА: Душно, мабуть, уночі буде гроза. Ви все філософствуєте або ведете про гроші. Як на вас, немає більшого нещастя, як бідність, а як на мене, у тисячу разів легше ходити в лахмітті і жебракувати, ніж... Утім вам не второпати цього...
Заходять праворуч Сорін і Трепльов.
СОРІН (спираючись на тростину): Мені, брате, в селі якось не те, і, ясна річ, ніколи я тут не звикну. Вчора ліг о десятій і сьогодні вранці прокинувся о дев’ятій з таким відчуттям, ніби від тривалого спання в мене мозок прилип до черепа і таке інше. (Сміється.) А по обіді ненавмисно знову заснув, і тепер я весь розбитий, почуваюся жахливо, зрештою...
ТРЕПЛЬОВ: Дійсно, ти маєш мешкати в місті. (Побачивши Марійку і Медведенка.) Шановні, коли почнуть, вас покличуть, а тепер не можна тут. Ідіть, будь ласка.
СОРІН (до Марійки): Маріє Іллівно, будьте така ласкава, попросіть вашого татуся, щоб він розпорядився відв’язати пса, бо той виє. Сестра знову всю ніч не спала.
МАРІЙКА: Говоріть з моїм батьком самі, а я не стану. Звільніть, будь ласка. (До Медведенка.) Ходімо!
МЕДВЕДЕНКО (до Трепльова): Так ви перед початком відішліть когось сказати.
Обоє йдуть.
СОРІН: Значить, знову всю ніч витиме пес. Ось історія, ніколи в селі я не мешкав, як хотів. Траплялося, візьмеш відпустку на двадцять вісім днів і приїдеш сюди, щоб відпочити й усе, але тут тобі так допечуть усілякими дурницями, що вже з першого дня хочеться геть. (Сміється.) Завжди я їхав звідси із задоволенням... Ну, а тепер я у відставці, подітися ні́куди зрештою. Хочеш — не хочеш, живи...
1
Капітал, утворений з добровільних щомісячних відрахувань службовців, який витрачають для видачі їм утримання додатково до пенсії. (Прим. перекл.)