Выбрать главу

ІРИНА: Але ж на Великдень ти вже подарував мені таку книжку.

КУЛИГІН (сміється): Та невже?! У такому разі віддай назад, або ось ліпше віддай полковнику. Візьміть, полковнику. Колись прочитаєте з нудьги.

ВЕРШИНІН: Дякую вам. (Заміряється піти.) Я надзвичайно радий, що познайомився...

ОЛЬГА: Ви йдете? Ні, ні!

ІРИНА: Ви залишитеся в нас снідати. Будь ласка.

ОЛЬГА: Прошу вас!

ВЕРШИНІН (кланяється): Я, здається, потрапив на іменини. Даруйте, я нe знав, не привітав вас... (Виходить з Ольгою до зали.)

КУЛИГІН: Сьогодні, панове, недільний день, день відпочинку, відпочиваймо ж, веселімося кожен відповідно до свого віку і становища. Килими варто прибрати на літо і сховати до зими... Перським порошком або нафталіном... Римляни були здорові, тому що вміли працювати, вміли і відпочивати, у них був mens sana in corpore sano[14]. Життя їхнє протікало за відомими формами. Наш директор каже: головне у всякім житті — це його форма... Що втрачає свою форму, те закінчується — і в нашому повсякденному житті те саме. (Бере Марію за талію, сміючись.) Марійка мене любить. Моя дружина мене любить. І віконні фіранки теж туди з килимами... Сьогодні я веселий, у чудовому гуморі. Марійко, о четвертій годині сьогодні ми до директора. Влаштовують прогулянку педагогів і їхніх родин.

МАРІЯ: Не піду я.

КУЛИГІН (засмучений): Мила Марійко, чому?

МАРІЯ: Згодом про це... (Сердито.) Гаразд, я піду, тільки відчепися, будь ласка... (Відходить.)

КУЛИГІН: А потім вечір проведемо в директора. Незважаючи на свій хворобливий стан, ця людина намагається насамперед бути громадською. Чудова, світла особа. Прекрасна людина. Учора після ради він мені каже: «Втомився, Федоре Іллічу! Втомився!». (Дивиться на настінний годинник, потім на свій.) Ваш годинник поспішає на сім хвилин. Так, каже, втомився!

За сценою грають на скрипці.

ОЛЬГА: Панове, ласкаво просимо, завітайте снідати! Пиріг!

КУЛИГІН: Ах, мила моя Ольго, мила моя! Я вчора працював з ранку до одинадцятої години вечора, втомився і сьогодні почуваюся щасливим. (Виходить у залу до столу.) Мила моя...

ЧЕБУТИКІН (кладе газету до кишені, зачісує бороду): Пиріг? Чудово!

МАРІЯ (до Чебутикіна суворо): Тільки дивіться: нічого не пити сьогодні. Чуєте? Вам шкідливо пити.

ЧЕБУТИКІН: Овва! У мене вже минуло. Два роки, як запою не було. (Нетерпляче.) Е, матінко, та хіба не однаково!

МАРІЯ: Усе таки не смійте пити. Не смійте. (Сердито, але так, щоб не чув чоловік.) Знову, хай йому грець, нудьгувати цілий вечір у директора!

ТУЗЕНБАХ: Я не пішов би на вашому місці... Ото й усе.

ЧЕБУТИКІН: Не ходіть, душа моя.

МАРІЯ: Так, не ходіть... Це життя прокляте, нестерпне... (Іде до зали.)

ЧЕБУТИКІН (іде до неї): Ну-у!

СОЛОНИЙ (прямуючи до зали): Ціп, ціп, ціп...

ТУЗЕНБАХ: Досить, Василю Васильовичу. Годі!

СОЛОНИЙ: Ціп, ціп, ціп...

КУЛИГІН (весело): Ваше здоров’я, полковнику! Я педагог, і тут у будинку своя людина, Марійчин чоловік... Вона добра, дуже добра...

ВЕРШИНІН: Я вип’ю ось цієї темної горілки... (П’є.) Будьмо! (До Ольги.) Мені у вас так добре!...

У вітальні залишаються тільки Ірина й Тузенбах.

ІРИНА: Марійка сьогодні не в гуморі. Вона вийшла заміж у вісімнадцять років, коли він здавався їй найрозумнішою людиною. А нині не те. Він найдобріший, але не найрозумніший.

ОЛЬГА (нетерпляче): Андрій, ходи-но нарешті!

АНДРІЙ (за сценою): Зараз. (Заходить і прямує до столу.)

ТУЗЕНБАХ: Про що ви думаєте?

ІРИНА: Таке. Я не люблю і боюся цього вашого Солоного. Він каже суцільні дурниці...

ТУЗЕНБАХ: Дивна він людина. Мені і шкода його, і прикро, але більше шкода. Мені здається, він сором’язливий... Коли ми вдвох із ним, то він буває дуже розумний і лагідний, а в товаристві він грубий, бретер[15]. Не ходіть, нехай спершу сядуть до столу. Дайте мені побути біля вас. Про що ви думаєте?

Пауза.

ТУЗЕНБАХ: Вам двадцять років, мені ще немає тридцяти. Скільки років нам залишилося попереду, довгий, довгий ряд днів, повних моєї любові до вас...

ІРИНА: Миколо Львовичу, не кажіть мені про любов.

ТУЗЕНБАХ (не слухаючи): У мене пристрасна згага життя, боротьби, праці, і ця спрага в душі злилася з любов’ю до вас, Ірино, і, як зумисне, ви прекрасні, і життя мені здається таким прекрасним! Про що ви думаєте?

вернуться

14

Здоровий дух у здоровому тілі (латин.).

вернуться

15

Затятий дуелянт, який зумисно провокує конфлікти. (Прим. перекл.)