ТРОФІМОВ: Якщо у вас є ключі від господарства, то киньте їх у криницю і йдіть. Будьте вільні, як вітер.
АНЯ (в захваті): Як добре ви сказали!
ТРОФІМОВ: Вірте мені, Аню, вірте! Мені ще немає тридцяти, я молодий, я ще студент, але я вже так багато пережив! Як зима, то я голодний, хворий, стривожений, бідний, як жебрак, і — куди тільки доля не ганяла мене, де я тільки не був! І все ж душа моя завжди, у будь-яку хвилину, і вдень, і вночі була сповнена невимовних передчуттів. Я передчуваю щастя, Аню, я вже бачу його...
АНЯ (задумливо): Сходить місяць.
Чути, як Єпіходов грає на гітарі все ту сумну пісню. Сходить місяць. Десь неподалік тополь Варя шукає Аню і кличе: «Аню! Де ти?».
ТРОФІМОВ: Так, сходить місяць.
Пауза.
ТРОФІМОВ: Ось воно, щастя, ось воно йде, підходить дедалі ближче і ближче, я вже чую його кроки. І якщо ми не побачимо, не звідаємо його, то що за біда? Його побачать інші!
Голос Варі: «Аню! Де ти?».
ТРОФІМОВ: Знову ця Варя! (Сердито.) Обурливо!
АНЯ: Що ж? Ходімо до річки. Там добре.
ТРОФІМОВ: Ходімо.
Ідуть.
Голос Варі: «Аню! Аню!».
Завіса
Дія третя
Вітальня, відокремлена аркою від зали. Сяє люстра. Чути, як у передпокої грає єврейський оркестр, той самий, про який ішлося у другій дії. Вечір. У залі танцюють grand-rond. Голос Симеонова-Пищика: «Promenade а une paire!». Виходять до вітальні: у першій парі Пищик і Шарлотта Іванівна, у другій — Трофімов і Любов Андріївна, у третій — Аня з поштовим чиновником, у четвертій — Варя з начальником станції і т. д. Варя тихо плаче і, танцюючи, втирає сльози. В останній парі Дуня. Крокують вітальнею. Пищик кричить: «Grand-rond, balancez!» і «Les cavaliers а genoux et remerciez vos dames!»[28].
Фірс у фраку проносить на підносі зельтерську воду. Входять до вітальні Пищик і Трофімов.
ПИЩИК: Я повнокровний, мене вже двічі розбивало, танцювати важко, але, як-то кажуть, з вовками жити — по-вовчому вити. Здоров’я-то в мене кінське. Мій покійний батько, жартівник, царство небесне, щодо нашого походження казав так, ніби древній рід наш Симеонових-Пищиків походить нібито від того самого коня, якого Калігула посадив у сенаті... (Сідає.) Але от лихо: грошей немає! Голодному псові сниться тільки м’ясо... (Хропе і негайно ж прокидається.) Так і я... можу лише про гроші...
ТРОФІМОВ: А у вас у фігурі справді є щось кінське.
ПИЩИК: Що ж... кінь хороша тварина... коня продати можна...
Чути, як у сусідній кімнаті грають на більярді.
У залі під аркою з’являється Варя.
ТРОФІМОВ (дражнить): Мадам Лопахіна! Мадам Лопахіна!..
ВАРЯ (сердито): Облізлий пан!
ТРОФІМОВ: Так, я облізлий пан і пишаюся цим!
ВАРЯ (у гіркій задумі): Ось найняли музикантів, а чим платити? (Виходить.)
ТРОФІМОВ (до Пищика): Якби енергія, яку ви протягом усього вашого життя витратили на пошуки грошей для сплати відсотків, пішла у вас на щось інше, то, ймовірно, зрештою ви могли б перевернути Землю.
ПИЩИК: Ніцше... філософ... найбільший, найвідоміший... величезного розуму людина, говорить у своїх творах, ніби фальшиві папірці робити можна.
ТРОФІМОВ: А ви читали Ніцше?
ПИЩИК: Ну... Мені Дарочка казала. А в мене нині таке становище, що хоч фальшиві папірці роби... Післязавтра триста десять рублів платити... Сто тридцять уже дістав... (Обмацує кишені, стривожено.) Гроші пропали! Втратив гроші! (Крізь сльози.) Де гроші? (Радісно.) Ось вони, за підкладкою... Навіть потом зійшов...
Заходять Любов Андріївна і Шарлотта Іванівна.
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА (наспівує лезгинку): Чому так довго немає Леоніда? Що він робить у місті? (До Дуні.) Дуню, запропонуйте музикантам чаю...
ТРОФІМОВ: Торги не відбулися, цілком імовірно.
ЛЮБОВ АНДРІЇВНА: І музиканти ці геть недоречні, і бал ми затіяли недоречно... Ну, нічого... (Сідає і тихо наспівує.)
ШАРЛОТТА (подає Пищику колоду карт): Ось вам колода карт, загадайте якусь одну карту.
ПИЩИК: Загадав.
ШАРЛОТТА: Тепер тасуйте колоду. Дуже добре. Дайте сюди, о мій милий пане Пищику. Ein, zwei, drei![29] Тепер пошукайте, вона у вас у боковій кишені...
ПИЩИК (дістає з бокової кишені карту): Вісімка пік, абсолютно правильно! (Дивуючись.) Ти ба!
28
«Променад парами!» … «Велике коло, балансе!» і «Кавалери, на коліна й подякуйте дамам!» (фр.) — назви танцювальних фігур і звертання під час танцю.