Врешті-решт Лео виборсається, але тим часом... що з цього можу отримати я? — запитував себе Барні Меєрсон і не одразу знайшов відповідь. Можна допомогти Лео... але що він здатен зробити для мене? Це питання подобалося йому набагато більше. Насправді, він мусив думати в такому ключі; за роки роботи Лео сам його до цього привчив. Інакше йому неможливо було вгодити.
Якийсь час він сидів і думав, а тоді, як і наказав Лео, зазирнув у майбутнє. І заразом вчергове поглянув на власну ситуацію з призовом; Барні спробував ясно побачити, як саме вона врешті-решт вирішиться.
Проте його призов був надто неважливою, надто мізерною подією, аби бути записаним у публічні аннали великих; йому не вдавалося ні просканувати заголовки гомеозет, ні прослухати новини... однак у випадку Лео все знову змінилося. Барні передбачив кілька передовиць гомеозет, які стосувалися Лео та Палмера Елдрича. Звичайно ж, усе було розмито, і з хаосу надлишковості постійно виринали альтернативні версії. Лео зустрінеться з Елдричем; Лео не зустрінеться з Елдричем. І... тут він зосередився... Лео звинуватять у вбивстві Палмера Елдрича; Боже правий, а це що означає?
Уважно придивившись, він виявив, що саме те й малося на увазі. Арешт, суд і вирок Лео могли стати кінцем для «Наборів П. П.» як для підприємства, яке забезпечувало Барні зарплатою. А отже, й кінцем кар’єри, заради якої він пожертвував усім, що було в його житті: шлюбом і жінкою, яку він — навіть зараз! — кохав.
Було очевидно, що йому ліпше, навіть необхідно, попередити Лео. Але й із цієї інформації можна було отримати вигоду.
Він перенабрав Лео.
— Маю для вас новини.
— Добре, — усміхнувся Лео, на його почервонілому продовгуватому і вкритому кіркою обличчі з’явився вираз полегшення.— Кажи, що там, Барні.
— Невдовзі станеться подія, якою ви можете скористатися,— сказав Барні Меєрсон.— Ви можете зустрітися з Палмером Елдричем не у шпиталі, а десь інде. Він сам накаже перевезти себе з Ганімеда,— обережно додав він, не бажаючи розкривати надто багато отриманої інформації. — Між ним і ООН виникне конфлікт. Зараз, поки він недієздатний, Елдрич використовує їх як охорону. Але коли він одужає...
— Детальніше, — одразу ж наказав Лео, насторожено схиливши свою велику голову.
— Я хотів би отримати дещо взамін.
— За що?
Помітно еволюціоноване обличчя Лео насупилося.
— За те, що я повідомлю вам точну дату і місце, де вам вдасться зустрітися з Палмером Елдричем,— відказав Барні.
— І що ж ти, в біса, хочеш? — буркнув Лео, змірявши Барні пильним поглядом; Е-терапія не зробила його спокійнішим.
— Чверть одного відсотка вашого доходу. Тобто доходу «Наборів П. П.»... не беручи до уваги дохід з будь-яких інших джерел,— сказав Барні, маючи на увазі мережу венеріанських плантацій, де виготовляли Цукер-К.
— Господи, Боже мій, — збився на диханні Лео.
— І це не все.
— Чого тобі ще? Ти ж розбагатієш!
— Я хочу реструктурувати відділ консультантів з пре-моди. Всі залишаться на тих посадах, які номінально обіймають зараз, але з однією поправкою. Всі рішення будуть передаватися мені для остаточного узгодження. Я матиму вирішальне право голосу стосовно їхніх передбачень. Так я більше не буду представником якогось одного регіону. Нью-Йорк ви можете передати Роні, щойно...
— Жага до влади, — процідив Лео.
Барні знизав плечима. Яка різниця, як це називати? Це кульмінація його кар’єри; ось що важливо. І всі вони в цьому брали участь, включно з Лео. Насправді ж, Лео передусім.
— Гаразд,— кивнув Лео.— Можеш контролювати всіх консультантів із пре-моди. Мені байдуже. А тепер кажи як, коли іде...
— Ви можете зустрітися з Палмером Елдричем через три дні. Післязавтра на одному з власних кораблів без розпізнавальних знаків він полетить з Ганімеда у свій маєток на Луні. Там він продовжить лікуватися, але вже не на території ООН. Френк Сантіна вже не матиме жодної влади, тож про нього можете забути. Двадцять третього числа Елдрич матиме в маєтку зустріч із репортерами й викладе їм свою версію того, що відбулося під час його подорожі. Він перебуватиме в доброму гуморі... Принаймні так вони напишуть. Цілком здоровий, радий своєму поверненню, успішно відновлюється... Він розповість довгу історію про...
— Просто скажи, як мені туди потрапити. Там же все одно буде його власна охорона.
— Уявіть собі, «Набори П. П.» видає галузевий щоквартальник «Дух мініатюризації». У нього настільки маленький тираж, що ви, певно, навіть не знаєте про його існування, — сказав Барні.
— Ти маєш на увазі, що мені варто полетіти туди в ролі репортера від нашого журналу? — витріщився на нього Лео. — І в такий спосіб я зможу отримати доступ до його маєтку?
Він гидливо скривився.
— Чорт! Ця нікудишня інформація нічого не варта. Про це так чи так оголосили б за день-два... Якщо туди пускатимуть репортерів, про це мусять повідомити широкий загал.
Барні знизав плечима і нічого не відповів.
— Схоже, ти мене підловив,— сказав Лео.— Я був надто нетерплячий. Що ж, — філософськи додав він, — може, скажеш мені, що саме він розповість репортерам. Що він знайшов у Проксимі? Чи згадає він про привезений сюди лишайник?
— Так. Він стверджуватиме, що це безпечна форма життя, дозволена Бюро контролю за наркотичними речовинами ООН, яка замінить... — Барні завагався,— певні наразі широко розповсюджені небезпечні деривати, які викликають залежність. І...
— І оголосить про заснування компанії, що продаватиме цей ненаркотичний препарат, — із кам’яним виразом на обличчі завершив Лео.
— Так, — відказав Барні. — Він називається «Жуй-Ц». Слоган: «Жуй-Ц жувати — мудро обирати».
— Бісове поріддя!
— Це все було підготовано ще давним-давно за допомогою міжсистемного радіолазерного зв’язку через його доньку за підтримки Сантіни і Ларка в ООН, правду кажучи, вони отримали схвалення самого Гепберна-Ґілберта. Вбачають у цьому можливість покласти край торгівлі Цукер-К.
Запала мовчанка.
— Гаразд,— урешті прохрипів Лео.— Шкода, звісно, що ти не передбачив це кілька років тому, але біс із ним... Ти ж звичайний працівник, і ніхто тобі цього не доручав.
Барні знизав плечима.
З похмурим виразом на обличчі Лео вимкнув відеофон.
От і все, — подумав Барні. Я порушив правило кар’єриста номер один: ніколи не кажи керівнику те, що він не хоче чути. Цікаво, які будуть наслідки.
Відеофон одразу ж задзвонив ще раз; на екрані знову з’явилося обличчя Лео Булеро.
— Послухай, Барні. Мені тут дещо спало на думку. Тобі це не сподобається, тож приготуйся.
— Я готовий, — сказав Барні і приготувався.
— Я забув, хоч і мав пам’ятати, про свою розмову з міс Фуґате. Їй відомо про... певні майбутні події, які стосуються мене і Палмера Елдрича. Так чи так, їй відомо про події, про які вона, якщо її розлютити, — а твоя влада над нею обов’язково її розлютить — може розповісти й завдати нам шкоди. Правду кажучи, я думаю, що потенційно всі мої консультанти з пре-моди можуть натрапити на цю інформацію, тож твоя ідея щодо контролю над ними...
— Ці «події»,— урвав його Барні,— стосуються вашого звинувачення у вбивстві Палмера Елдрича, чи не так?
Лео буркнув, щось прохрипів і кинув на нього похмурий погляд. Зрештою неохоче кивнув.
— Ми щойно уклали угоду, — нагадав Барні. — Ви дещо пообіцяли, і я очікую від вас...
— Але,— пробелькотів Лео,— це дурне дівчисько... Вона непередбачувана. Побіжить до поліції ООН. Барні, вона тримає мене за зябра!
— Як і я, — тихо зауважив Барні.
— Так, але ми знайомі багато років. — Схоже, тим часом Лео швидко аналізував ситуацію за допомогою свого, як він любив казати, «просунутого еволюціонованого розуму наступного етапу розвитку гомо сапієнс». — Ти друг. Ти не зробиш того, на що здатна вона. І в будь-якому разі ти отримаєш той відсоток доходу, який просив. Гаразд?