Каватіна Ернані; вулиця Прінсіпе, крамниця Каррафа.
Візит до сестри д. Мануеля, Хакометриса, 16.
Передплатити «Епоху» для д. Мануеля: він дав гроші.
Журнали мод для Пепи.
Револьвер для маркіза передати через небожа.
Вийшли у відставку… Удовина пенсія моєї двоюрідної сестри.
Ломбард. — Годинник Федеріко; у мене записка.
«Він приїхав до Мадріда, — зробила висновок дівчина, прочитавши нотатки. — Так, він у Мадріді…» — і вона перегорнула наступну сторінку.
Там було написано:
Я виїхав з Хаена 8-го вересня 186…
«Уже минуло вісім місяців! — подумала Хуаніта. — І він андалузець!»
Далі, через кілька чистих аркушів, Хуаніта прочитала:
Міністр… вулиця Анча де Сан-Бернардо, номер…
Генерал… Луна, номер…
Д. Мігель… майдан Ор’єнте, номер…
Едуардо… Хакометресо, номер…
«Мабуть, надумав свататися, — міркувала Хуаніта. — Співчуваю!»
На наступній сторінці було:
Едуардо 5,360
Віконту 13,730
Граф винен мені 780
— О боже, він грав! — з жахом і гіркотою скрикнула дівчина.
А тоді, підрахувавши, додала подумки: «За одну ніч програв вісімнадцять тисяч триста десять реалів. І суми цієї ще не сплатив, інакше запис було б закреслено. Ото невдаха!»
Написав К… 15 грудня…
Ще раз написав їй 6 січня…
Порвав з К… 18 січня…
Її листа, датованого 15 січня, викинув…
Хуаніта вражено вп’ялася очима в нотатки. Вихор почуттів ураз збурив її серце.
«Вина ї ї чи й о г о?»
Далі знову були чисті аркуші. Потім — запис чорнилом на півсторінки, ніби епітафія:
Кармен одружилася 23 січня 186…
Хуаніту пройняв холод.
Далі вона побачила рахунок:
Квартира 2,760
Кравець 2,300
Швець 460
За рукавички 300
Готель 680
Фернандо 3,000
Перекупник 200
«Цей записник мене лякає!» — подумала Хуаніта, закриваючи його, проте пальцем заклала сторінку, на якій зупинилася.
Хоч вона вирішила далі не читати, але вже через п’ять секунд прочитала такі слова, написані іншою рукою на наступній сторінці:
Неділя, бал-маскарад… Королівський театр. О четвертій вечора.
Біла маска присягається показати тобі своє обличчя не раніше, ніж через місяць.
Біла маска.
Нижче почерком чоловіка з Хаена стояла примітка:
На руці Білої маски браслет з ініціалами: А. К.
«І все-таки він чоловік не поганий! — подумала Хуаніта. — Винною була в о н а… Винен також Мадрід. Це доля винна в тому, що не зустрілася на його шляху така жінка, як я. Адже цей чоловік дружив з Лолільєю та сеньйором священиком, він не забув відвідати дорогі серцю могили, він так ніжно прощався з н е ю… Це хороша, скромна, порядна людина!»
Дівчина пробігла очима кілька сторінок і знайшла такі рядки, безладно написані в різних місцях:
Термін боргового зобов’язання закінчується 19 травня.
Директор живе: Монтера, номер…
Його свідки — полковник і д. Луїс.
Помер сеньйор священик 10 квітня.
Отримав від моїх сестер: 3,500, 1,800, 600.
Продав перстень 30 квітня за 80,000 реалів.
Хуаніта зітхнула.
Потім натрапила на запис, який нагнав на неї ще більшого страху:
12 травня. Жахлива ніч!
Винен полковнику 27,000
Винен барону 115,000
Вранці мене розчарували міністр і директор…
Такий самий день, як і вчорашній!
Хуаніта перескочила через кілька сторінок не читаючи, — вона прагнула швидше дізнатися, яка ж розв’язка цієї трагедії.
Мимохідь прочитала такі рядки:
Квиток до Хаена 240
Одяг і взуття 800
Дорога 100
1,140
«Він їде! З богом! Але ж хто чекає на нього в Хаені, коли в о н а одружилася? І яким злиднем рушає він у дорогу! О! А боргове зобов’язання 19 травня? Чим же він платитиме?»
Раптом попалася сторінка, вся списана:
Сьогодні, 17 травня, я дав слово Білій масці, що не накладатиму на себе рук. Мені стало шкода її, не себе. А вона ж мені байдужісінька, та й не може нічого важити для мене. Погане не заслуговує на пошану, а ця жінка нехороша, бо любить мене більше за цноту, більше за обов'язок. Ця жінка невдячна щодо іншого, і любов її отруює мені серце.