— Водолазний у порядку? — спитав у Вовчика.
— В порядку, кеп.
— Готуйте до спуску.
— Хто піде?
— Я.
— Розмір не ваш. Короткувата буде кольчужна.
— Гумовий, розтягнеться.
— Він, звичайно, розтягнеться, але і лопнути може та ще не приведи господи під подою.
— Спробуємо. Спочатку тут, на пірсі, все перевіримо… А де водолаз? Де його носить, коли тут…
— Був, але, як угледів вас, кеп, так одразу і тютю, злиняв.
Добриня хотів було проголосити з цього приводу відповідну промову, але, помітивши Касяна, що наближався до них, змовчав.
Касян ішов до нього з Митричем. З їх розмови почув лише останню фразу:
— То де, ти кажеш, у тебе та фляга?
— Там, — Митрич ще більше згорбився і показав на воду, де лежала «гармонь», — Там у мене був і стіл, і дім. Фляжка в чемодані під койкою. А навіщо вона тобі?
— Треба, ох, як треба… Що ж тепер робити?
— А що робити? Доставать, — бадьорився Митрич. — Я зараз у скафандр — і вмить дістану, я в молодості класним водолазом був.
— Мовчав би. Водолаз! Йди краще доглянь, щоб кінці як слід закріпили.
Митрич опустив голову і пішов до вантажників, що саме розкручували нову бухту троса. Добриня глянув на його згорблену спину і зрозумів: різкість і крик були, мабуть, зайвими. Напруження і так велике, а тут ще Калікіна принесло. «Час вирішувати, як поводити себе з цим товаришем далі. Тенор він суперник, а до суперники… треба ставитись інакше…» Як інакше — Петро ще не вирішив, і це теж дратувало.
— Навіщо містеру фляга в лікарні?
— Та він до лікарні не пішов, — відповів посміхаючись Касян. — Дивний містер, замкнувся на шхуні і нікого до себе не пускає. Навіть дочку і шкіпера прогнав. До Журавльових пішли обідати.
— Чого це він розійшовся? — спитав Петро.
— Нудьгує.
— Я бачив, як він нудьгує, — сказав Вовчик. — Чарку перехилить — і промови сам до себе виголошує.
— Оце так, — посміхнувся Добриня.
— Петре Степановичу, слухай, ходім до нього, га?
— Не можу, справ по горло… А сам чого не підеш? Боїшся, чи що?
— Я вже пробував пробитися, але вахтенний сказав, що велено пускати лише тебе одного.
— Ото ще… І ти заливаєш, як Митрич.
— Чесно. Велів пускати до нього лише одного росіянина на ім'я Пітер. Так що без тебе до нього ніяк…
— Ну коли так, ходімо… — погодився Добриня. Йому була приємною така увага містера Белча. Він покликав Михеєва. — Ви тут усе приготуйте. Будемо піднімати.
Вони рушили пірсом у бік «Грейс О'Нейл».
— Бачу, збираєшся піднімати «гармонь»? — поцікавився Касян.
— А ти що? Ревізор? Чи посланець від Баті?
— Мені фляга позаріз потрібна, — не звертаючи уваги на різкий тон Добрині, сказав Касян. — Без неї ланцюг доказів розривається.
— І нащо тобі оті докази? Цілий день тільки й чуєш: містер Патрік, для містера Патріка. А може, він якийсь… А ми тут для нього…
Касян здивовано поглянув на Петра, але нічого не сказав. Тільки, коли підійшли до трапу, перепитав:
— То коли ж плануєш підняти «гармонь»?
— Через годину-другу буде на козлах сушитися.
У лікарні для містера Патріка Белча приготували було окрему палату, проте він категорично відмовився. Подякував Ніні Павлівні за увагу і пішов на шхуну. Перед лікарняним ліжком відчував панічний страх. Мабуть, з цієї ж причини взагалі намагався не звертатись до лікарів і в кожному з них вбачав особистого ворога. Однак наполегливості Ніни Павлівни все ж поступився — погодився, щоб до нього на шхуну прийшов фельдшер і зробив кілька ін’єкцій для підтримки серцевого м'яза.
Військову виправку старого фельдшера не міг приховати навіть білий халат. Він не був солдафоном, проте, поглянувши на нього, Патрік прийшов до висновку: для цієї військової людини служба — все життя.
— У вас є діти? — поцікавився Патрік, коли фельдшер наблизився з готовим для укола шприцом.
— Є, — відповів старий, дивлячись на пацієнта поверх окулярів.
— Розуміють вас?
— Буває по всякому… Ви повертайтесь, будемо колоти.
Патрік покірно виконав усе, що від нього вимагали, стоїчно переніс біль і одразу ж спитав:
— А скільки у нас дітей?
— Двоє, — відповів фельдшер.
— У мене теж… — оживився містер Белч. — Прошу вибачити мені мою цікавість, але…
— Нічого, з хворими це буває, — сказав фельдшер, ховаючи в металічну коробку шприц.