— Я вважаю те розв’язання проблеми, яке запропонував доктор Пендер, найкращим, — сказала Джойс. — Ви згодні, містере Петерік?
Адвокат похитав головою.
— Я продовжу свою розповідь із того місця, де її обірвав. Я був приголомшений і так само спантеличений, як спантеличені тепер ви. Я не думаю, що коли-небудь відгадав би істину — мабуть, що ні, — але мене просвітили. І, мушу зізнатися, це було зроблено досить-таки розумно.
Десь через місяць по тому Філіп Ґарод запросив мене на обід і під час пообідньої розмови згадав, що недавно йому розповіли про одну досить цікаву справу.
«Я хотів би розповісти про неї й вам, Петеріку, проте, будь ласка, збережіть мої слова в таємниці».
«Обіцяю», — відповів я.
«Один мій друг, котрий сподівався на спадщину від свого родича, був неабияк розчарований, коли довідався, що цей родич надумав облагодіяти одну недостойну особу. Мій друг, боюся, трохи нерозбірливий у своїх методах. У тому домі була служниця, дуже віддана інтересам сторони, яку я схильний назвати законною. Мій друг дав їй надзвичайно прості інструкції. Він дав їй авторучку, наповнену чорнилом. Вона повинна була покласти її в шухляду письмового столу в кімнаті хазяїна, але про всяк випадок не в ту шухляду, де зазвичай зберігалася його авторучка. У тому випадку, якби хазяїн попросив її засвідчити його підпис на якомусь документі й звелів їй подати його авторучку, вона мала принести йому не ту авторучку, яку він просив, а саме цю, що була точною копією тієї. Це було все, що мій друг попросив зробити ту дівчину. Більше він нічого їй не доручав. Вона була відданим створінням і точно виконала його інструкції».
Він урвав свою мову й запитав:
«Вам не нудно слухати мене, Петеріку?»
«Аж ніяк, — сказав я. — Я слухаю вас із великою цікавістю».
Наші погляди зустрілися.
«Ви, звичайно ж, не знаєте мого друга», — сказав він.
«Звісно, що не знаю», — відповів я.
«Тоді все гаразд», — сказав Філіп Ґарод.
Петерік помовчав, а тоді продовжив із усмішкою.
— Тепер ви зрозуміли, у чому був секрет? Авторучка була наповнена чорнилом, яке довго на папері не зберігається, — це розчин крохмалю у воді, до якого додають кілька крапель йоду. Утворюється рідина темно-синього кольору, що нічим не відрізняється від чорнила, але через чотири або п'ять днів письмо повністю зникає, наче його там не було.
Міс Марпл захихотіла.
— Чорнило, яке зникає, — сказала вона. — Я його знаю. Давно це було, коли я гралася ним іще дитиною.
Вона подивилася на всіх усміхненим поглядом і ще раз насварилася пальцем на містера Петеріка.
— Але все одно ви налаштували нам пастку, містере Петерік. Це так схоже на адвоката.
Розділ шостий
ВІДБИТОК ВЕЛИКОГО ПАЛЬЦЯ СВЯТОГО ПЕТРА
— А зараз, тітонько Джейн, черга за вами, — сказав Реймонд Вест.
— Атож, тітонько Джейн, ми сподіваємося почути від вас щось по-справжньому пікантне, — підхопила Джойс Лампрієр.
— Бачу, ви смієтеся з мене, мої любі, — сказала міс Марпл із доброзичливою лагідністю в голосі. — Ви думаєте, позаяк я прожила в цьому Богом забутому селі все своє життя, то не могла бачити нічого особливо цікавого.
— Боронь мене боже, щоб я коли-небудь дивився на сільське життя як на щось мирне й не позначене ніякими цікавими подіями, — палко заперечив Реймонд. — А тим більше, після тих жахливих одкровень, які ми почули від вас! Космополітичний світ здається тихим і мирним місцем супроти Сент-Мері-Мід.
— Річ у тому, мій любий небоже, — сказала міс Марпл, — що людська натура всюди майже однакова, а коли живеш у селі, то маєш нагоду спостерігати її з особливо близької відстані.
— Ви й справді унікальна людина, тітонько Джейн! — вигукнула Джойс. — Сподіваюся, ви не проти, що я називаю вас тітонькою Джейн? — запитала вона. — Я сама не знаю, чому так роблю.
— Невже й справді не знаєте, моя люба? — сказала міс Марпл.
На мить або дві вона підняла очі й подивилася на дівчину з таким лагідним і трошки насмішкуватим виразом, що обличчя в тієї густо почервоніло. Реймонд Вест неспокійно засовався й прокашлявся з таким виглядом, ніби чимось був дуже збентежений.
Міс Марпл подивилася на них обох, іще раз усміхнулась, а потім знову спрямувала всю увагу на своє плетиво.