Равік показав на вузенькі освітлені двері пивнички.
— Сюди… Тут ми щось роздобудемо.
Це був шоферський шинок. Усередині сиділо кілька таксистів і дві повії. Таксисти грали в карти, а повії пили абсент. Вони зміряли жінку швидким поглядом і байдуже відвернулися. Старша гучно позіхнула, а молодша знічев’я заходилася підфарбовувати губи. У глибині коридора молодший офіціант, іще зовсім хлопчак з обличчям розлюченого щура, саме посипав тирсою плитки й почав замітати. Равік $і своєю супутницею сіли до столика біля входу. Так 0уло зручніше — можна швидше піти. Він навіть не скинув плаща.
— Що ви питимете? — спитав він.
— Не знаю. Байдуже що.
— Дві чарки кальвадосу, — сказав Равік офіціантові, що був лише в сорочці з закоченими рукавами й жилеті.— І пачку сигарет «Честерфілд».
— У нас англійських немає,— відповів офіціант. — Самі французькі.
— Гаразд. Тоді пачку «Лоран», зелених.
— Зелених також немає. Тільки блакитні.
Равік глянув на офіціантову руку, де була виколота гола жінка, що йшла по хмарах. Офіціант простежив за його поглядом, стиснув кулак і напружив м’язи. Виколота жінка непристойно ворухнула животом.
— Давайте блакитні,— сказав Равік.
Офіціант вищирив зуби.
— Може, знайдеться ще пачка зелених, — мовив він і почовгав від столика.
Равік провів його очима.
— Червоні капці й дама, що виконує танець живота, — мовив він. — Видно, він служив у турецькому флоті.
Жінка поклала руки на столик, так важко, ніби вже ніколи не думала їх підіймати. Руки були плекані, та це ще ні про що не свідчило. Зрештою, не такі й плекані. Равік помітив, що ніготь на середньому пальці правої руки зламався і, мабуть, його відірвали й не підрівняли пилочкою. Лак також подекуди облупився.
Офіціант приніс чарки й пачку сигарет.
— «Лоран», зелені. Знайшлася ще одна.
— Я так і думав. Ви служили у флоті?
— Ні, в цирку.
— Ще краще. — Равік простяг жінці чарку. — Нате, випийте. В таку пізню пору найкраще пити кальвадос. Чи, може, хочете кави?
— Ні.
— Випийте одним духом.
Жінка кивнула й випила. Равік дивився на неї. Погасле обличчя, безкровне і майже без ніякого виразу. Повні уста, але бліді, й обриси ніби стерті, лише коси дуже гарні, лискучі, природного русявого кольору. На голові в неї був берет, з-під дощовика виглядав синій костюм, пошитий у доброго кравця, проте зелений камінь на каблучці був завеликий для справжнього самоцвіта.
— Вип’єте ще одну? — спитав Равік.
Жінка знов кивнула головою.
Він покликав офіціанта.
— Ще дві чарки кальвадосу, але більші.
— Більші й повніші?
— Так.
— Отже, два подвійні кальвадоси.
— Угадали.
Равік вирішив, що зараз одним духом вип’є свою чарку й піде. Він нудився і був дуже стомлений. Загалом він ставився терпляче до будь-яких пригод, бо мав за собою сорок років неспокійного, сповненого злетів і спадів життя. Але такі ситуації, як ця, були йому добре відомі. Він жив у Парижі кілька років, ночами не міг спати, тому набачився вже всякого.
Офіціант приніс замовлене. Равік узяв чарку яблучної горілки з гострим запахом і обережно поставив її перед жінкою.
— Випийте ще. Вона вам не дуже допоможе, але зігріє. Та хоч яке у вас горе, не беріть його близько до серця. На світі є мало такого, за чим варто довго побиватися.
Жінка підвела на нього очі, проте до чарки не доторкнулася.
— Справді,— сказав Равік. — Особливо вночі. Вночі все ускладнюється.
Жінка й далі дивилася на нього.
— Не треба мене втішати, — нарешті мовила вона.
— Тим краще.
Равік пошукав очима офіціанта. З нього досить. Він знав таких жінок. Мабуть, з російських емігрантів, подумав він. Не встигне ще десь і місця нагріти, а вже присаджує тебе.
— Ви росіянка?
— Ні.
Равік розрахувався і встав, щоб попрощатися. Жінка також відразу підвелася, мовчки, ніби так і мало бути. Равік нерішуче глянув на неї. Гаразд, подумав він, попрощатися можна й надворі.
Почався дощ. Равік затримався перед дверима.
— Вам куди?
Він вирішив, що піде в протилежний бік.
— Не знаю. Куди-небудь.
— То де ж ви мешкаєте?
Жінка стрепенулася.
— Туди я не можу йти! Ні! Не можу!
В її очах раптом блиснув нестямний страх. Суперечка, подумав Равік. Посварилася й вибігла надвір. Завтра вранці вона все зважить і повернеться.
— У вас немає знайомих, до яких ви могли б піти? Якоїсь приятельки? Можна подзвонити їй з пивниці.