Чужопланетянин перепочив хвилину, а тоді повів далі:
— Тепер наші експедиції вирушили в різні кінці Галактики не на пошуки додаткових джерел енергії — цього достатньо нам дає наша Зірка, це ми досхочу беремо із чорних дір — і не на пошуки якихось мінералів чи речовин — ми самі вміємо виготовляти все, що нам потрібно. Ми подалися шукати нестандартного, незрегламентованого, незоднаковленого. І ось уже три місяці наша експедиція вивчає вашу планету.
— То ви не один? — запитав Капітан.
— Не один. Нас ціла група. Але ми не втручалися і не будемо втручатися в життя вашої планети. Якщо хочете, я можу ознайомити вас з роботою нашої експедиції.
— Це ж цікаво! — Граматик аж схопився на ноги.
— У такому разі ходіть за мною.
Розсунулися невидимі бокові двері, і хлопці вслід за своїм провідником вийшли в коридор, який кінчався сходами, що вели нагору.
— Ми виходимо на поверхню Місяця, в оранжерею, — попередив їх чужопланетянин.
Як тільки розсунувся люк, в який впиралися сходи, в очі хлопцям ударило яскраве світло. З незвички вони аж зажмурилися.
Над ними було низьке оранжеве небо, яке неподалік зливалося з поверхнею Місяця. Збоку на ньому застигло, ніби потужна лампа, сліпуче сонце.
— Стеля в оранжереї виготовлена з двох шарів міцної прозорої плівки, між якими запресована еластична світлопроникна гума, — пояснював їхній провідник. — Це зроблено для того, щоб зменшити втрати повітря, якщо метеорит проб’є покриття. Краї стелі герметично з’єднані з поверхнею Місяця, вони підтримуються тиском повітря. У нас є три такі оранжереї, вони забезпечують нас продуктами харчування.
В оранжереї росли невисокі кактусоподібні деревця з м’ясистим листям, між якими голубіла трава. На них упереміш висіли різні за величиною й формою жовті та зелені плоди, палали червоні, оранжеві, бронзові квіти. У повітрі плив тонкий приємний запах.
— У грунті Місяця нема органічних речовин. Щоб зробити його придатним для рослинництва, ми спочатку поселили на ньому спеціальні бактерії і тільки потім уже посіяли траву й посадили деревця.
Поміж деревцями походжали кілька чужопланетян, одні переносили пилок з квітки на квітку, інші обрізували гілочки, зривали достиглі плоди, усе це дбайливо складали в кошики й відносили вниз.
— А чому вони це роблять вручну? — здивувався Капітан. — Адже рівень вашої техніки, мабуть, такий, що всю цю роботу можна доручити роботам.
— Звичайно, можна, — відповів чужинець. — Але фізична праця, особливо біля рослин, для нас найкращий відпочинок. Вона зміцнює здоров’я й приносить моральне задоволення. У саду зараз працюють ті, хто відпочиває після роботи. Є в нас і роботи, але вони риють тунелі, видовбують приміщення під поверхнею Місяця… А тепер, якщо ви не заперечуєте, я вам покажу, як переробляється зібраний урожай.
Вони знову сходами спустилися в коридор і звернули в бічні двері, які беззвучно розступилися перед їхнім провідником.
— У нас усі приміщення з’єднані між собою підземними переходами і водночас герметично відділені одне від одного, щоб на випадок аварії якнайменше втрачалося дорогоцінного повітря, — пояснював чужопланетянин. — Це секція синтезу.
Тут уже було царство машин, трубопроводів, балонів і цистерн. У пих очищалися й перемелювалися плоди, перетиралося листя, булькала рідина, формувалися харчові продукти, схожі на хліб і на шинку, на смажену зі шкварками яєчню і на кабачкову ікру, на солодкі суниці і на товчену картоплю, на виноградний сік і на кисле молоко.
— У себе вдома, на своїй планеті, ми всі продукти харчування виготовляємо безпосередньо з рослин. А органічні рештки повертаємо назад у грунт, ніколи їх не спалюємо — ні хмизу, ні соломи, ні опалого листя, ні навіть бур’яну. Органічний світ — це дивний витвір природи, і його ми повинні цінувати. Тварин же розводимо тільки заради молочних продуктів та ще для розваги дітям.
Після цього чужопланетянип повів хлопців в інше приміщення, як він сказав, у їхню робітню. Це була досить простора кімната, у якій сиділо сім чи вісім чужоплапетян: троє поралися біля електронно-обчислювальної машини, ще двоє чи троє схилилися над машинками, схожими на друкарські, один із пластмасовою скринькою, повішеною через плече, тримав біля губів якийсь кружечок, можливо мікрофон, і попискував у нього, наче передавав азбукою Морзе.
Двоє сиділи біля телескопа й дивилися кожен в окремий окуляр. Вони теж час від часу видавали пискляві звуки. Чужопланетянин, що привів сюди хлопців, щось писнув до них, а тоді промовив:
— Я гадаю, цим двом людям буде приємно глянути зблизька на свою планету, Прекрасну.
— Будемо вам дуже вдячні за таку можливість, — серце в Граматика радісно забухкало. — Бо ми вже скучили за своєю Землею.
Двоє чужопланетян відступилися від телескопа, а хлопці — Граматик і Капітан — так і приліпилися до окулярів. Граматик одразу впізнав канівські кручі, всіяну блискітками хвиль течію Дніпра, густі верболози, келебердянські хати в садках, своє подвір’я з черешнею… Ось мама зупинилася посеред подвір’я з відром щойно надоєного, вкритого шумовинням молока. Біля неї стоїть ще якась тітка. Ага, то ж Незнайкова мати. Задерли голови догори, вдивляються в Місяць і щось говорять між собою. Раптом Незнайкова мати втерла хустиною очі, його мама теж почала втиратися.
І Граматик не стримався, гукнув:
Любов, рішучість, мідь, вість, артіль, мить, легкість, гордість, ожеледь, повість, ніч, свіжість, електропіч, снасть, Керч, подорож, кров, лють, жовч, нехворощ, антресоль, шерсть, скатерть, чвань, гідність, людяність, тінь, емаль!
Ключ.Усі іменники належать до третьої відміни. Постав їх в орудному відмінку однини. Випиши в стовпчик ті, у яких букви перед закінченням -юподвоюються. З перших букв цих слів прочитаєш речення.
XX. Аварія
Але наступної миті в окулярі телескопа пливли вже поля, промайнула дорога, велично покивав листям дуб, мабуть, той самий, що Граматик його назвав колись Видубом.
Земля була чудова, зелена, заквітчана. Отак би дивився й дивився на неї, не відриваючись від окуляра.
— Ви, як я зрозумів, зворушені тим, що побачили на своїй планеті, більше, ніж досягненнями нашої цивілізації, з якими ви мали змогу частково ознайомитися, — обізвався до хлопців їхній провідник. — Оце для нас і є найбільшою загадкою, це ми й прагнемо розв’язати, спостерігаючи за вашою планетою. Розгадку цього незвичайного явища ми б повезли своїм однопланетянам як найбільше наше відкриття. Тому просимо вас, якщо ваша ласка, поділитися своїми почуттями, які ви пережили, розглядаючи зблизька свою рідну планету.
Граматик подивився на Капітана, але Капітан хитнув головою в його бік:
— Розповідай ти, ти це краще вмієш.
— Гаразд, я розповім, — погодився Граматик.
— У такому разі прошу до залу, де ми з вами вперше зустрілися. Там зараз будуть члени нашої експедиції, — сказав чужопланетянин.
У залі майже всі крісла були зайняті. На екрані світилося блакитне кружало Землі. На стінах застигли земні пейзажі: гірська гряда з білими шапками на вершинах та кам’янистими схилами; ріка, в якій під одним берегом аж до половини вода текла жовта, а під другим — зеленаста; нагромадження високих будинків, що нагадувало скоріше кам’яні джунглі, ніж місто; ліс на болотистій місцевості; високі хвилі на морі чи океані.
Чужопланетянин відвів хлопців за трибуну (це була таки трибуна, але з пультом керування) і залишив їх там, а сам сів у крісло між слухачами.