Урса сказала би їй бути стриманішою, але думка Урси перестала мати значення, коли Урса втекла.
Раптово прийнявши імпульсивне рішення, Кіра розвернулася і попрямувала вниз скелястими тунелями, що пронизували серце станції, до Агриколя.
Станція Гея була — якимось чином, ледь-ледь — самодостатньою. Джерелом гордості й жаху для її мешканців було те, що вони живуть не на планеті у життєвій зоні, де можна покластися на такі предмети розкоші, як вода, повітря, їжа й тепло, а всередині скелястого планетоїда, який за чотири роки оббігав навколо Персара, їхньої далекої блакитної зірки. Вода для Геї надходила з крижаного астероїда, який був прикріплений до їхнього маленького шматка скелі військовим кабелем. тепло забезпечували величезні сонячні панелі, зняті з військових кораблів класу дредноут, над якими крило Сонтрекерів нескінченно чергувало, щоб захистити від уламків. Їжа та повітря були турботою крила Agricole.
Кіра зробила паузу, коли прослизнула крізь пластикову плівку до високої зали, де підтримувалося життя Геї. Вона відчула знайомий укол гордості. Гея могла бути некрасива, вона не могла бути багата, але подивіться, що може зробити людство, навіть всередині мертвої скелі в нікчемній системі.
Сонячні ліхтарі лили світло жовтого спектру на жадібну зелень. Використовувався кожен сантиметр простору. Виноградні лози росли навколо сходів драбин, що вели з глибин далеко внизу до висоти скелястої стелі. По стінах стікав конденсат, а в повітрі висів туман. Серед напханого порядку саду простір в усіх напрямках пронизували великі темні фігури, які тримали все разом: масивні стовбури приватного лісу Геї, ретельно видозмінені дерева, які підтримували атмосферу станції та не давали всім їм захлинутися до смерті тут, у темряві простору.
Дерева були дорогоцінні, тому що вони були незамінними. Тіньові двигуни в центрі станції перевантажилися п’ятнадцять років тому, коли Кірі було два роки. Системникам вдалося врятувати станцію, але шістдесят вісім людей загинуло, а зворотний зв’язок від міжвимірного вибуху зруйнував їхній делікатний набір генів. Гея не мала ресурсів, щоб відновити його. Ці дерева стали стерильними, і тепер їх не можна було клонувати. Хоча вони могли прослужити ще довго. Вони повинні були.
Кіра знала, що вона тут шукає. Вона підійшла до найближчої драбини й піднялася, поки не досягла тінистої височини Агріколя, де розкинулися широкі зелені крони. Магі дрімав, розпластавшись на широкій гілці, як ледачий лев. Близнюк Кіри був ще більшим за неї; жоден із них не був підсилений нанітами, але вони були народжені до катастрофи, коли Розплідник ще міг створювати справжні бойові породи. Вони обидва були засновані на одному батьківському схрещуванні, тому, яке породило Урсу, ще до смерті їхніх генетичних батьків. Урса вже виявила ознаки того, що вона є чимось особливим, тому мало сенс — хоча це суперечило політиці народонаселення — створити братів і сестер.
Вони були чимось особливим. Кіра знала це як факт. Вони були найкращими з найкращих дітей-воїнів Землі. Кіра була високою і м’язистою, і до цієї статури Магі почав додавати об’єм, широке могутнє тіло, яке лякало маджо до лайна. З багатьох розумних інопланетних видів, які складали так звану Майоду, лише веретеноподібний зуніммер мав природний зріст понад п’ять з половиною футів. Кіра билася врукопашну проти восьмифутових ударних зуніммерів в агоге. Їхні кістки були легкими й крихкими, і ви могли легко зламати їхні хребти, якщо вдарити під потрібним кутом. Кіра важила більше за одного з них. Магі важив, мабуть, більше за двох.
Але тоді Магі був живим пропагандистським плакатом для обох сторін. У старі часи ви могли наклеїти на нього гасло «Сильні разом» — масивного, білявого, з квадратними плечима — і зробити рекламою для набору до Міжзоряної терранської експедиції. Починаючи з Судного дня людські актори, схожі на нього, грали лиходіїв у великих драмах. Колаборантів. Кіра відчувала огиду від однієї лише думки про це.