Вероніка рушила до дверей. Володимир попрощався і теж поспішив за нею. Мовчки йшли до машини. Тим часом з великої хати, із дверей веранди, вистрибнула радісна Марічка: — Гості дорогії, та куди ж це ви? Та не погордуйте, та приголубте чарчину. Та не будьте такі гонорові.
Нездоровий рум’янець на щоках розпашілої жінки, блискучі очі, неприємний запах самогонки, котрий ішов від неї, заставляв гидливо морщитися.
— Пані Марічко, — знайшовся відразу, як стишити запал жінки, Володимир. — Там я чоловікові решту грошей зоставив. Глядіть, щоб не пропив.
Слова подіяли магічно. Жінка за мить з подвір’я здиміла. Володимир відчинив двері машини, допоміг Вероніці зручно розташуватися, сам теж усівся, запустив двигун.
— Як ти? — обережно спитав він.
— Жива і чомусь не здивована, — спокійно відповіла Вероніка. — Так у мені всього тепер багато, що воно вихлюпує назовні, як чарка, налита по вінця. Я зараз дуже не хочу нікого бачити. Навіть батьків. Почнуть розпитувати, і я не втримаюся — набалакаю зайвого. А вони немолоді, і в тата хворе серце. До всього, я сама не зовсім усе осягнула. Як бути, Володю? Що думаєш?
— Я пропоную не вертати сьогодні до Львова й заночувати в Карпатах, — обізвався чоловік. — Тим паче, у горах темніє швидко і вертатися додому в сутінках не дуже приємно. Таке пояснення цілком підійде для твого батька.
І вже веселіше додав:
— Колоритна родина. Особливо пані Марічка.
— Ага, — погодилася Вероніка. — Я пригадую казку, яку мені в дитинстві розповідала мама. Хочеш, і тобі розповім. Казка дуже в тему.
21 Жєлувати (діал.) — шкодувати.
22 Няньо (діал.) — тато.
23 Нихарапутний (діал.) — бридкий.
24 Вилічинє (діал.) — лікування.
25 Слудван (діал.) — недотепа.
26 Дрочити (діал.) — дражнити.
27 Допоминатисі (діал.) — наполегливо просити.
28 Притокмити (діал.) — прилаштувати.
29 Ґудзувати (діал.) — працювати.
30 Затьитий (діал.) — упертий.
31 Кьижко (діал.) — важко.
32 Байкувати (діал.) — говорити.
33 Жвиндіти (діал.) — недоречно казати.
34 Льос (діал.) — доля.
35 Жьилувати (діал.) — жаліти, берегти.
36 Найтанчий (діал.) — найдешевший.
37 Загараздитися (діал.) — провалитися.
38 Лýжко (діал.) — ліжко.
39 Мирза (діал.) — покидьок.
40 Спамітати (діал.) — привести до тями.
41 Хрунь (діал.) — зрадник.
42 Дзяворіти (діал.) — плакати.
43 Нираз (діал.) — інколи.
44 Жьихний (діал.) — страшний.
45 Нисогірший (діал.) — нормальний.
46 Ікось (діал.) — якось.
471 Дозирати (діал.) — наглядати.
48 Якмай (діал.) — якраз, саме.
49 Штус (діал.) — стусан.
50 Дайкати (діал.) — наполегливо просити.
51 Бесага (діал.) — подвійна торба.
52 Туск (діал.) — смуток.
9
Жили колись в одному селі чоловік і жінка. Чоловік був тихий, добрий, такий, що й курці «добридень» скаже. А жінка йому дісталася гостра як коса: коли говорила, то наче косила. Чоловік аж підскакував від її дошкулянь.
Одного дня сапали в полі мандибурку53. Скінчили роботу, коли сонце ще було на ціле коромисло від заходу, і рушили додому.
Зайшли в ліс, вийшли на галявину.
— Ади, як тут файно викошено траву, — сказав чоловік.
— Не викошено, а вижато, — заперечила жінка.
— Ні, так рівненько, попри саму землю, можна лише косою.
— Серпом теж, — не вгавала вона.
— Нащо глупство мовиш? Це викошено!
— Ні, вижато, вижато, вижато — і квит! — кричала жінка на весь ліс.
Вона й не побачила, як перетнули галявину й опинилися над проваллям. Ступила ще крок — і полетіла каменем у прірву. Та навіть коли летіла, то все ще кричала: — Вижато, вижато, вижато!
А потім замовкла. Чоловікові жаль її стало: яка вже є, а все-таки жінка. Ліг на краю прірви, дивиться в темряву й кричить: — Жінко-о-о!
Та звідти анічичирк.
Чоловік не пішов додому — тут заночував.
У селі добре знали ту прокляту прірву, казали, що в ній лихі нічниці живуть, а вночі вони з прірви вилізають і йдуть до села, до хат людських, щоб сон у людей красти. Ото вирішив чоловік їх підстерегти та попросити, щоб йому жінку повернули. Чекав-чекав та й заснув.
Прокинувся надвечір від страшного лементу. Дивиться, а з провалля перелякані напівпрозорі істоти, убрані в довгі сорочки, вистрибують та здригаються в корчах, як ошпарені. Чоловік добре до них придивився, аж свічечкою собі присвітив. Ой леле, які потвори! Чоловік побожно перехрестився, бо здогадався, що це нічниці. Але що їх так налякало? Наздогнав одну й питає: — Куди ви так поспішаєте? Хто за вами женеться?