У рифах, серед океану, там, де його води то ховають, то виставляють напоказ свої скарби, в западинах ніким не відвідуваних скель, у незнаних печерах, повних найрізноманітнішої рослинності, ракоподібних тварин і скойок, під глибинними порталами моря плавцеві, якого привабила б краса цих місць і який наважився б туди заглянути, загрожує неочікувана зустріч. Якщо це трапиться з вами, облиште свою цікавість, тікайте геть. Туди входиш захоплено, а виходиш пройнятий жахом. Ось із чим ви можете зустрітися в скелях відкритого моря.
Сіруватий предмет коливається у воді, він з руку завтовшки і з півліктя завдовжки, чи то ганчірка, чи то закрита парасолька без ручки. Цей лахман потроху наближається до вас. Але ось він розвернувся, вісім променів раптом розійшлись довкола двоокого диска; ці промені живуть; звиваючись, вони виблискують: це щось на зразок колеса на чотири чи п'ять футів у діаметрі. Страхітлива зірка! Вона кидається на вас. Спрут гарпунить людину.
Ця тварюка прилипає до здобичі, обплутує і зв'язує її довгими ременями. Зісподу вона жовтуватого кольору, а зверху — землистого; нічим не описати цього незбагненного відтінку. Це створіння, хоч живе у воді, наче зроблене з попелу. За формою воно — павук, а за кольором хамелеон. Від злості воно синіє. І все воно м'яке; це страшно.
Його петлі душать, дотик паралізує.
Воно схоже на скорбута чи на гангрену. Воно — хвороба, що набула форми потвори. Спрута не відірвати. Він вільно пристає до здобичі. Яким чином? За допомогою пустоти. Вісім щупальців, широких біля основи, поступово тоншають, закінчуючись голками. Під кожним ідуть паралельно два ряди відростків, що поступово зменшуються. Біля голови ці відростки великі, а на кінцях малі. Кожен ряд складається з двадцяти п'яти відростків; на щупальці їх п'ятдесят, на всій тварині — чотириста. Ці відростки і є присосками.
Присоски — це хрящі циліндричної форми, безбарвні, вкриті рогоподібною оболонкою. У великих екземплярів вони досягають величини п'ятифранкової монети в діаметрі, поступово зменшуючись до розміру зерна чечевиці. Спрут то втягує, то випускає ці порожні трубки. Вони можуть впиватися в жертву глибше, ніж на дюйм. Кровососний апарат наділений витонченістю клавіатури. Він вилазить наверх, потім ховається. Він підкоряється найменшому намірові восьминога. Найдосконаліша чутливість далека від чутливості присосків, здатних блискавично скорочуватися від внутрішніх імпульсів тварини чи від зовнішніх обставин. Цей дракон — мімоза. Ту саму потвору, яку моряки називають спрутом, a наука головоногим, легенда величає морським дивом. Англійські матроси називають її devil fish, тобто рибою-дияволом. Вони називають її також blood sucker, тобто кровососом. Мешканці Ла-Маншу називають її слимаком.
Спрут дуже рідко водиться поблизу Гернсею, дуже малий поблизу Джерсею, дуже великий і досить часто зустрічається біля острова Серк.
На одному з малюнків у творах Бюфферона, виданих Сонніні, зображено восьминога, який обхопив своїми щупальцями фрегат. Дені Монфор[150] вважає, що спрут північних широт справді може потопити корабель. Борі Сен-Венсан заперечує цю думку, однак стверджує, що в наших морях він нападає на людину. Поїдьте на Серк, там вам покажуть поблизу Брек-У печеру в скелі, де кілька років тому спрут схопив і, затягнувши під воду, втопив ловця омарів. Перрон і Ламарк помилилися, засумнівавшись у тому, чи спрут може плавати, раз у нього нема плавників.
Автор цих рядків на власні очі бачив, як біля острова Серк спрут у гроті, названому Коморою, уплав наздоганяв чоловіка, що купався. Коли спрута вбили, його виміряли, — виявилось, що він мав чотири англійські фути в поперечнику, присосків у нього налічили чотириста. Здихаючи, спрут судорожно виштовхував їх із себе. На думку Дені Монфора, одного із тих спостерігачів, чия багата інтуїція спонукає їх опускатися або ж підноситися до занять магією, восьминіг наділений мало не людськими пристрастями; він уміє ненавидіти. Справді-бо, бути ідеально огидним — значить бути сповненим ненависті.