Не все, зрештою, пояснювалось лихим наміром. Наприклад, залишався без ужитку револьвер. Він, очевидно, призначався для якоїсь іншої мети.
Чуття в народу тонке й точне. Суспільний інстинкт чудово встановлює істину за уривками й крупинками відомостей. Одначе факти, які вказували на можливий лихий намір, викликали великий сумнів.
Все ніби було встановлено, все з'ясовано, але не вистачало головного. Хто знищить пароплав задля тільки самої приємності його знищити? Хто наразить себе на всі небезпечні випадковості втечі — попливе назустріч туману, викинеться на риф, пуститься вплав до страшної криївки, не маючи від цього якоїсь вигоди для себе? А яку ж вигоду міг мати Клюбен?
Бачили його дії, причини ж цих дій були приховані. Звідси в багатьох людей виникали сумніви. Коли невідомі причини дії, то здається, що не було й самої дії. Тут була суттєва прогалина. Тепер цю прогалину заповнив лист Рантена. Лист розкрив причину вчинків Клюбена. Украдено сімдесят п'ять тисяч франків — ото й причина.
Рантен виступив у ролі бога з античної трагедії. Він зійшов із хмари зі смолоскипом у руці.
Його лист пролив остаточне світло на справу.
Він пояснював усе і на додачу виставляв свідка в особі Айє Тостевена. Він же рішуче вказував на призначення револьвера.
Рантенові, без сумніву, все було достеменно відомо. Його лист ніби давав можливість усе помацати пальцями.
Не лишалося ніяких обставин, які виправдовували б лихий вчинок Клюбена. Він наперед задумав корабельну катастрофу і доказом цього є речі й провізія, приховані ним у будинку, навідуваному нечистою силою. І навіть якщо припустити, що катастрофа була ненавмисною, то чи ж не повинен був він в останній момент, зважившись пожертвувати собою, лишитися на розбитому кораблі, передати сімдесят п'ять тисяч франків месу Летьєрі через людей, які врятувалися на шлюпці? Все стало ясним, як божий день. Але що ж трапилося з самим Клюбеном? Очевидно, він став жертвою власного промаху. Він, напевно, загинув на Дуврському рифі. Всі ці припущення, що, як бачить читач, відповідали дійсності, декілька днів роїлися в голові меса Летьєрі. Лист Рантена виявив йому послугу, спонукавши до думки. Спочатку Летьєрі був уражений несподіванкою, а потім зробив над собою зусилля і став розмірковувати. Тоді він учинив ще більше зусилля — став наводити довідки. Йому доводилося вести розмови з людьми і навіть шукати такої можливості. Через тиждень до нього певною мірою повернувся здоровий глузд, його міркування знову набули послідовності, він майже вилікувався. Летьєрі вийшов зі свого сутінкового стану.
Якщо допустити, що меса Летьєрі не полишала надія коли-небудь одержати свої гроші, то лист Рантена остаточно розвіяв цю надію.
До катастрофи Дюранди лист додавав нове нещастя — втрату сімдесяти п'яти тисяч франків. Лист знову зробив його власником цих грошей тільки для того, щоб він сильніше відчув їх втрату. Лист примусив Летьєрі збагнути всю повноту його розорення.
Звідси нова мука, і то дуже пекуча, про що ми тільки-но говорили. Вперше він почав займатися в думках тим, що випало з його поля зору за останні два з половиною місяці — своїм будинком, тим, що чекає його попереду і що треба буде змінити колишній спосіб життя. Дрібні турботи, які колють безліччю шипів, мабуть, гірші, ніж безнадія. Переносити лихо в його буденних проявах, оспорювати крок за кроком у доконаного факту завойовану ним територію — нестерпно. Можна вистояти перед обваленою брилою нещастя, але не перед пилом, який при цьому піднявся. Нещастя у всій своїй сукупності пригнічує, а часткові його прояви терзають душу. Тільки-но катастрофа вразила вас ударом, а тепер вона збиткується над вами.