Оскільки головна проблема роману «Трудівники моря» — людина і природа, в ньому нема того широкого охоплення соціальних аспектів буття, яке становить зміст попереднього художнього полотна В. Гюго — роману «Знедолені». Однак письменник ні на йоту не відступив від своїх демократичних та гуманістичних позицій. Гюго виступає тут речником тих високих людських якостей, творцем і носієм яких є трудовий народ. З гущі його походять і Жільят, і Летьєрі. Тому реакційна критика накинулась на «Трудівників моря» з такою ж злостивістю, як і на «Знедолених».
Моторошну картину соціального дна, овіяну глибоким співчуттям до всіх тих, хто опинився на останньому щаблі соціального упослідження, В. Гюго змальовує і в цьому романі. Йдеться тут про опис нічліжки в Сен-Мало під назвою Жакресада, де люди сплять узимку покотом на бруківці, головами під навіс, а ногами під голе небо. Бруд і нечистоти спливають зусебіч у глибоку криницю без цямрин посеред двору. Поряд стоїть відро, яким можна зачерпнути води, щоб напитися. Знаходяться такі, що не витримують цього пекельного життя і в нестямі кидаються в криницю, заспокоюючись навіки в її протухлій воді.
Порівняно з центральними частинами Англії та Франції Нормандський архіпелаг в кінці 20 — на початку 30-х років XIX ст., коли відбувається дія роману, вберіг деякі елементи давнього патріархального укладу. Але й тут соціальні групи досить різко поділені за майновим станом. Шістдесят найбагатших сімей становлять еліту острова Гернсей. Далі йдуть торгівці, землевласники, дрібні підприємці. Вони в усьому протистоять основній масі мешканців острова — убогим орачам, рибалкам, каменярам і теслям.
Закріпити та увіковічити цей соціальний поділ покликана церква. Розчленовані між багатьма сектами, що процвітають на острові, трудящі не можуть об'єднатися для боротьби за спільні соціальні інтереси. Керівництво офіціальної англіканської церкви відверто освячує хижацьку мораль буржуазного світу та його інституції. Так, настоятель парафії порту Сен-П'єр доктор Жакмен Ерод пропонує месу Летьєрі, який зубожів у зв'язку з загибеллю Дюранди, різні способи збагатитись. Один із них — вкласти гроші, які ще в нього залишились, у вигідне підприємство — постачання зброї російському цареві для придушення повстання в Польщі. Але Летьєрі не хоче мати нічого спільного з царем, дарма що на цій афері можна примножити капітал на 300 відсотків.
Тоді Жакмен Ерод пропонує розмістити гроші в республіканських Сполучених Штатах Америки. Щоб подесятерити свої збереження, досить накупити акцій техаського акційного товариства, котре займається розробкою плантацій, на яких працюють понад двадцять тисяч негрів. Однак Летьєрі не хоче мати справи й з рабством. Так само не до душі йому платна посада віконта Джерсею, яка зобов'язувала б його бути присутнім при виконанні вироків. «Я не люблю шибениць», — відповів Летьєрі.
А от служитель культу Жакмен Ерод освячує смертну кару як божеське установлення, посилаючись на Писання.
«В короткому, але надзвичайно виразному словесному поєдинку між Летьєрі й Жакменом Еродом, — пише дослідниця творчості В. Гюго О. Євніна, — письменник ніби збирає в один клубок найненависніші для нього політичні інститути і принципи сучасного буржуазного ладу: монархічний деспотизм, який уособлює російський цар, рабство, що процвітає в Америці, правосуддя, виразним символом якого в шибениця, і, нарешті, торгашеський дух сучасної релігії, який чудово пристосувався до всіх видів капіталістичного збагачення і освятив їх своїм авторитетом».
Французький критик Луї Тарсо ставить роман В. Гюго «Трудівники моря» на один рівень з «Собором Паризької богоматері» і надає йому перевагу над «Знедоленими» та «Дев'яносто третім роком». На його думку, недолік «Знедолених» полягає в деякій розтягнутості, щодо «Дев'яносто третього року», то не всім читачам до смаку його пишномовність. У літературі минулого, та й попередніх століть було чимало спроб створити героїко-романтичний епос про боротьбу людини з грізними стихійними силами природи, одначе тільки одна з них — «Трудівники моря» стала нев'янучим шедевром не тільки французької, а й світової літератури.