Швидко миготіла на екрані спалена, обвіяна буйними вихорами, позбавлена будь-яких слідів тіні земля далекого світу. Ерг Ноор, усвідомивши крах давньої мрії, намагався зрозуміти, як могло народитися неправильне уявлення про спалені світи синьої зірки.
— Наші земні брати будуть розчаровані, коли дізнаються, — тихо сказав біолог, близько присунувшись до начальника. — Багато тисячоліть мільйони людей Землі дивилися на Вегу. Літніми ночами на Півночі всі молоді, що кохали й мріяли, звертали погляди на небо. Влітку Вега, яскрава й синя, стоїть майже в зеніті — хіба можна було не милуватися нею? Ще тисячі років тому люди знали досить багато про зорі. За дивним напрямком думки вони і в гадці не мали, що планети утворювались майже навколо кожної зірки з повільним обертанням і сильним магнітним полем, так само, як майже кожна планета має своїх супутників. Вони не знали про цей закон, але мріяли про братів на інших світах і насамперед на Везі — синьому сонці. Я пам’ятаю переклади чудових віршів про напівбожественних людей з синьої зірки з якоїсь із стародавніх мов.
— Я мріяв про Вегу після повідомлення “Паруса”, — обернувся до Еона Тала начальник. — Тепер ясно, що тисячолітній потяг до далеких і чудових світів затулив очі і мені й багатьом мудрим та серйозним людям.
— Як ви тепер розшифруєте повідомлення “Паруса”?
— Просто. “Чотири планети Веги зовсім позбавлені життя. Нічого немає прекраснішого за нашу Землю. Яке щастя повернутися до неї!”
— Ви маєте рацію! — вигукнув біолог. — Чому раніше
це не спало на думку?..
— Може, й спадало, але не нам, астрольотчикам, та, мабуть, і не Раді. Але це робить нам честь — смілива мрія, а не скептичне розчарування перемагає в житті!
На екрані обліт планети закінчився. Далі пішли записи станції-робота, скинутого для аналізу умов на поверхні планети. Потім розлігся надзвичайної сили вибух — це скинули геологічну бомбу. До зорельота долетіла гігантська хмара мінеральних часток. Завили насоси, вбираючи пилюку в фільтри бокових всмоктуючих каналів. Кілька проб мінерального порошку з пісків і гір спаленої планети заповнили силіколові пробірки, а повітря верхніх шарів атмосфери — кварцові балони. “Парус” вирушив назад у тридцятирічну дорогу, подолати яку йому не судилося. Тепер його земний товариш несе людям усе, що з такими зусиллями, терпінням і відвагою пощастило здобути загиблим мандрівникам…
Продовження записів — шість котушок спостережень — мали спеціально вивчати астрономи Землі, щоб передати найбільш істотне по Великому Кільцю.
Переглядати фільми про дальшу долю “Паруса” — важку боротьбу з аварією та зіркою Т, а особливо трагічну останню звукокотушку, — нікому не захотілося. Надто сильними ще були власні переживання. Вирішили відкласти перегляд, поки не прокинуться після сну всі члени екіпажу. Чергові пішли відпочити, лишивши начальника в центральному посту.
Ерг Ноор більше не думав про загиблу мрію. Він намагався оцінити ті гіркі крихти знання, які пощастить принести людству ціною таких зусиль і жертв двом експедиціям — його й “Паруса”. Хіба досягнення прикрі тільки від великого розчарування?
Ерг Ноор уперше подумав про прекрасну рідну планету як про невичерпне багатство людських душ, витончених і допитливих, позбавлених важких турбот і небезпек природи або примітивного суспільства. Колишні страждання, шукання, невдачі, помилки й розчарування лишились і тепер, в епоху Кільця, але вони перенесені у вищий план творчості — в знання, мистецтво, будівництво. Тільки завдяки знанням і творчій праці Земля позбавлена жахів голоду, перенаселення, заразних хвороб. Врятована від нестачі палива і корисних хімічних елементів, від передчасної смерті й кволості людей. І ті крихти знання, що принесе з собою “Тантра”, теж вклад у могутню лавину думки, що з кожним десятиліттям робить новий крок уперед у побудові суспільства та пізнанні природи!
Ерг Ноор відчинив сейф дорожнього журналу “Тантри” і дістав коробку з металом від спірального зорельота з чорної планети. Важкий шматок яскравої небесної блакиті ліг на долоні. Ерг Ноор знав, що на рідній планеті та її сусідах у Сонячній системі й найближчих зірках такого металу немає. Це ще одне, мабуть, найважливіше повідомлення, крім звістки про загибель Зірди, яке вони принесуть Землі та Кільцю…
Залізна зірка перебуває дуже близько від Землі, відвідання чорної планети спеціально підготовленою експедицією тепер, після досвіду “Паруса” і “Тантри”, буде не таким небезпечним, який би набір чорних хрестів та медуз не існував у цьому вічному мороці. Спіральний зореліт вони розрізали невдало. Коли б вони мали час добре обміркувати все, то ще тоді зрозуміли б, що велетенська спіральна труба є частиною рухової системи зорельота.
Знову в пам’яті начальника експедиції випливли події останнього фатального дня. Пур Хісс нечутно з’явився позаду, щоб заступити начальника на чергуванні. Ерг Ноор вийшов у бібліотеку-лабораторію, але не попрямував у коридор центрального відсіку до спалень, а відчинив важкі двері госпітальної каюти.
Розсіяне світло земного дня поблискувало на силіколових шафах з ліками та інструментами, відбивалось од металу рентгенівської апаратури, приладів штучного кровообігу й дихання. Начальник експедиції відхилив щільну завісу, яка сягала стелі, і ввійшов у напівтемряву. Тьмяне освітлення, схоже на місячне, ставало теплим у рожевому кришталі силіколу. Два тиратронні стимулятори, увімкнені на випадок раптового колапсу, ледь чутно клацали, підтримуючи биття серця паралізованої. В рожево-сріблястому світлі Ніза, здавалось, поринула в спокійний, щасливий сон. Сто поколінь здорового, чистого й ситого життя предків відточили до високої художньої досконалості гнучкі й сильні лінії тіла жінки — найпрекраснішого створіння могутнього життя Землі. Люди давно знали, що їм поталанило жити на планеті, дуже багатій на воду. Вода стимулювала розквіт рослинного життя, а воно, в свою чергу, створило величезні запаси вільного кисню. Тоді розлилося буйним потоком тваринне життя, що багато сотень мільйонів років поступово вдосконалювалось, поки не з’явилася мисляча істота — людина. Величезний історичний досвід розвитку життя на планетних системах незліченних світів показав, що чим важчим і довшим був сліпий еволюційний шлях відбору, тим прекраснішими виходили форми вищих, мислячих істот, тим досконаліше була розроблена доцільність їх пристосування до навколишніх умов і вимог життя, та доцільність, яка і становить красу.
Усе існуюче рухається й розвивається по спіральному шляху. Ерг Ноор зримо уявив собі цю величезну спіраль загального поступу життя й людського суспільства. Вперше він збагнув з разючою ясністю, що чим важчі умови життя й роботи організмів як біологічних машин, чим важчий шлях розвитку суспільства, тим тугіше скручена спіраль поступу і ближче один до одного її “витки” — отже, тим повільніше відбувається процес і стандартніші, більш схожі одна на одну виникаючі форми.
Він не має рації, ганяючись за дивними планетами синіх сонць, і неправильно вчив Нізу! Політ до нових світів не заради шукання і відкриття якихось ненаселених, випадково створених самих по собі планет, а крок за кроком осмислений поступ людства по всьому рукаву Галактики, переможним ходом знання і краси життя… такого, як Ніза…
Ерг Ноор, враз охоплений важкою тугою, став на коліна перед силіколовим саркофагом Нізи. Дихання дівчини не було помітне, вії кидали лілові смужки тіней під щільно заплющеними повіками, крізь ледь розтулені губи проблискували білі зуби. На лівому плечі, на руці біля ліктя і внизу на шиї виднілися бліді синюваті плями — місця ударів шкідливого струму.
— Чи ти бачиш, пам’ятаєш що-небудь у своєму сні? — болісно питав Ерг Ноор у пориві великого горя, відчуваючи, як стає м’якшою за віск його воля, як перехоплює йому дихання і стискає горло.
Начальник експедиції здавив переплетені пальці рук так, що вони посиніли; він намагався передати Нізі свої думки, пристрасний поклик до життя й щастя. Але дівчина лишалася нерухомою.
Лікар Лума Ласві тихо увійшла в госпіталь і відчула чиюсь присутність. Обережно відкинувши’завісу, вона побачила начальника, що стояв на колінах, нерухомий, мов пам’ятник тим мільйонам чоловіків, яким доводилось оплакувати своїх коханих. Не вперше заставала вона Ерга Ноора тут, і гострий жаль пройняв її душу. Ерг Ноор похмуро підвівся. Лума швидко підійшла до нього і, хвилюючись, прошепотіла: