Зеленоока жінка розповідала придушеним сором’язливим голосом. Вона почала з того загальновідомого факту, що рослинність південних материків відзначається голубуватим кольором листя, характерним для давніх форм земних рослин. Як показало дослідження рослинності інших планет, голубе листя властиве прозорішим, ніж земна, атмосферам або ж виникає при більш жорстокій, ніж у Сонця, ультрафіолетовій радіації світила.
– Наше Сонце, стале у своїй червоній радіації, нестабільне у голубій та ультрафіолетовій і близько двох мільйонів років тому зазнало різкої зміни фіолетової радіації, яка тривала дуже довго.
Тоді з’явилися голубуваті рослини, чорне забарвлення у птахів і звірів, які жили на відкритих просторах, чорні яйця у птахів, що гніздилися в незахищених тінню місцях. У цей час наша планета стала нестійкою відносно осі свого обертання через зміну електромагнітного режиму Сонячної системи. Давно вже з’явилися проекти перекачування морів у материкові западини, щоб порушити встановлену рівновагу і змінити положення земної кулі відносно своєї осі. Це було в часи, коли астрономи покладалися лише на елементарну механіку тяжіння, зовсім не беручи до уваги електромагнітної рівноваги системи, значно мінливішої, ніж гравітація. Нам слід підійти до розв’язання питання саме з цього боку, що виявиться значно простішим, дешевшим і швидшим. Пригадаймо, як на початку зореплавання створення штучного тяжіння вимагало такої витрати енергії, що було практично неможливим. Тепер, після відкриття розкладу мезонних сил, наші кораблі мають прості й надійні апарати штучної гравітації. Так і експеримент Рен Боза накреслює схожий обхідний шлях для дійової і швидкої зміни режиму обертання Землі…
Іва Джан замовкла. Група з шести чоловік – герої експедиції на Плутон, що сиділи всі разом у центрі залу, – почала вітати її, простягаючи складені долоні. Щоки молодої жінки спалахнули.
– Я знаю, що питання може бути розширене. Тепер можна думати про зміну навіть орбіт планет і, зокрема, про наближення Плутона до Сонця, щоб воскресити цю колись заселену планету чужої зірки. Але зараз я маю на увазі лише зрушення нашої Землі відносно осі для поліпшення кліматичних умов материкової півкулі.
Дослід Рен Боза показав, що можлива інверсія гравітаційного поля в його другий аспект – електромагнітне поле, з дальшою векторіальною поляризацією в оцих напрямках…
Постаті на екрані витягувались і повертались. Іва Джан вела далі:
– Тоді обертання планети втратить стійкість і Землю можна буде повернути в бажане положення для найзручнішого і найтривалішого освітлення сонячним промінням.
На довгому склі під екраном потяглися ряди заздалегідь обчислених машинами параметрів, і кожен, хто міг зрозуміти ці символи, переконувався, що проект Іви Джан принаймні обґрунтований.
Іва Джан спинила рух креслень та символів і, схиливши голову, зійшла з трибуни. Слухачі жваво переглядалися і перешіптувались. Обмінявшись непомітними жестами з Громом Ормом, на трибуні з’явився молодий начальник експедиції на Плутон.
– Безумовно, дослід Рен Боза спричиниться до тригерної реакції – спалаху найважливіших відкриттів. Мені він здається таким, що веде до недоступних раніше далей науки. Так було з квантовою теорією – першим наближенням до розуміння репагулюма, або взаємопереходу, з наступним потім відкриттям античастинок та антиподів. Потім настало репагулярне числення, яке здобуло перемогу над принципом невизначеності стародавнього математика Гейзенберга. І, нарешті, Рен Боз зробив ще один крок – до аналізу системи простір – поле, прийшовши до розуміння антигравітації та антипростору, або, за законом репагулюма, до нульпростору. Всі невизнані теорії зрештою стали фундаментом науки!
Від групи дослідників Плутона я пропоную передати питання у світову інформацію для обговорення. Поворот планети відносно осі зменшить витрату енергії на підігрівання полярних поясів, ще більше згладить полярні фронти, підвищить водний баланс материків.
– Чи ясне питання, щоб поставити його на голосування? – спитав Гром Орм.
У відповідь спалахнуло багато зелених вогників.
– Тоді почнемо! – сказав голова і засунув руку під пюпітр свого крісла.
Там було три кнопки сигналів лічильної машини: права означала «так», середня – «ні», ліва – «не вважаю за можливе висловитись». Кожен член Ради також послав непомітний для інших сигнал. Натиснули кнопки і Евда Наль і Чара. Окрема машина лічила думки слухачів для контролю правильності рішення Ради.
Через кілька секунд спалахнули великі знаки на демонстраційних екранах – питання поставили для обговорення всією планетою.