– І ви вважаєте, що вбивчі органи хреста і медуз схожі між собою?
– Звичайно! Ці тварини живуть в однакових умовах, у них повинні бути і схожі органи. Залізна зірка – теплове електричне світило. Вся товста атмосфера планети дуже насичена електрикою. Грім Шар вважає, що тварини вбирали енергію з атмосфери, створюючи згустки на зразок наших кульових блискавок. Пригадайте рух коричневих зірочок по щупальцях медуз.
– І хрест мав щупальця, але не було…
– Просто ніхто не встиг помітити. Але характер ураження – по нервових стовбурах з паралічем відповідного вищого центра – однаковісінький у мене і в Нізи! Це головний доказ і головна надія!
– Надія? – стрепенувся Ерг Ноор.
– Звичайно. Дивіться, – біолог показав на рівну лінію записів приладу, – чутливі електроди, занурені в пастку з медузами, нічого не показують. Чудовиська забралися туди З повним зарядом своєї енергії, яка нікуди не могла подітися з бака після того, як його закрили. Ізоляційний захист космічних харчових судин навряд чи може бути проникним – це не наші легкі біологічні скафандри. Пригадайте, що хрест, який уразив Нізу, не заподіяв вам шкоди. Його ультразвук проник у скафандр вищого захисту, зламавши волю, але уражаючі розряди виявились безсилими. Вони пробили тільки скафандр Нізи так само, як медузи пробили мій.
– Отже, заряд кульових блискавок чи чогось схожого, який увійшов у бак, повинен там лишитись. Але прилади нічого не показують…
– В цьому і є надія. Виходить, медузи не розсипалися в порох. Вони…
– Розумію. Закапсулювались, сховалися в чомусь на зразок кокона.
– Авжеж. Такі пристосування поширені серед живих організмів, змушених переживати несприятливі для існування періоди. Довгі льодяні ночі чорної планети, її страшенні урагани на «сходах» і «заходах» – саме такі періоди. Але оскільки вони порівняно швидко чергуються, то я певен, що медузи можуть швидко інцистуватись і так само швидко виходити з цього стану. Якщо міркування правильне, то ми зможемо досить просто повернути чорних медуз до їх вбивчої життєдіяльності.
– Відновленням температури, атмосфери, освітлення та інших умов чорної планети?
– Так. Усе розраховано і підготовлено. Скоро прибуде Грім Шар. Ми почнемо продувати бак нєоновокисневоазотною сумішшю під тиском три атмосфери. Але спочатку переконаємось…
Еон Тал порадився з двома асистентами. Якась установка почала повільно підповзати до коричневого бака. Передня руфолюцитова плита відсунулась, відкриваючи доступ до небезпечної пастки.
Електроди всередині бака замінились мікродзеркалами з циліндричними освітлювачами. Один з асистентів став за пульт телеуправління. На екрані виникла ввігнута поверхня, вкрита зернистим нальотом, вона тьмяно відбивала промені освітлювача. Це – стінка бака. Плавно поверталося дзеркало. Еон Тал почав:
– Рентгеном просвітити важко, надто сильна ізоляція. Доводиться застосовувати складніший спосіб.
Обертання дзеркала відбило дно посудини і на ньому дві білі грудки у формі неправильних куль з ніздрюватою, волокнистою поверхнею. Грудки скидалися на плоди недавно вирощеної породи хлібних дерев, які досягають сімдесяти сантиметрів у поперечнику.
– Приєднайте ТВФ до вектора Грім Шара, – звернувся біолог до помічника.
Як тільки вчений переконався в правильності загальних передбачень, він прибіг до лабораторії. Короткозоро мружачись зовсім не від поганого зору, а за звичкою, Грім Шар оглядав підготовлені апарати. Грім Шар не був схожий на славетного вченого, які, здебільшого, відзначалися солідним виглядом і владністю вдачі. Ерг Ноор пригадав Рен Боза з його сором’язливою хлопчачою зовнішністю, яка так не відповідала величі його розуму.
– Зірвіть закритий шов! – наказав Грім Шар.
Механічна рука зрізала шар твердої емалевої маси, не зрушивши з місця важку кришку. Шланги, з газовою сумішшю підключилися до вентилів. Потужний прожектор інфрачервоних променів замінив залізну зірку.
– Температура… сила тяжіння… тиск… електрична насиченість… – повторював показання приладів асистент, що стежив за ними.
Через півгодини Грім Шар обернувся до астрольотчиків.
– Ходімо в зал відпочинку. Немає можливості вгадати наперед час оживлення цих капсул. Якщо Еон має. рацію, то це станеться скоро. Чергові попередять нас.
Інститут Нервових Струмів був збудований далеко від жилої зони, на околиці заповідного степу. Земля наприкінці літа стала сухою, і вітер линув з особливим шелестом, що проникав у навстіж відчинені вікна разом з легким запахом підсушених сонцем трав.