На північ од північного житлового пояса простягається гігантська зона лук і степів, де пасуться незліченні стада свійських тварин.
На південь (у північній півкулі) і на північ (у південній) були пояси сухих і жарких пустель, що перетворилися – тепер у сади. Тут раніше знаходилися поля термоелектричних станцій, які збирали сонячну енергію.
У зоні тропіків зосереджено виробництво рослинного харчування й деревини, в тисячі разів вигідніше, ніж у холодних кліматичних зонах. Давно вже, після того як винайшли спосіб штучно добувати вуглеводи – цукри – з сонячного світла і вуглекислоти, ми перестали вирощувати цукроносні рослини. Дешеве промислове виробництво повноцінних поживних білків нам ще не під силу, тому ми вирощуємо багаті на білок культурні рослини й грибки на суші, а в океанах – безкраї поля водоростей. Простий спосіб штучного виробництва харчових жирів ми освоїли через інформацію Великого Кільця, всі вітаміни й гормони виробляємо в якій завгодно кількості з кам’яного вугілля. Сільське господарство нового світу позбулося необхідності добувати всі без винятку харчові продукти, як це було за давніх часів. Меж виготовлення цукрів, жирів та вітамінів для нас практично не існує. Тільки білки виробляють на безмежних площах суші й моря. Людство давно вже не знає страху голоду, що десятки тисячоліть тяжів над ним.
Одна з великих радостей людства – прагнення мандрувати, пересуватися з місця на місце – успадкована від наших предків – бродячих мисливців, збирачів убогої їжі. Тепер усю планету обвиває Спіральна Дорога, яка велетенськими мостами з’єднує через протоки всі материки. – Веда провела пальцем по сріблястій смужці і повернула глобус – Спіральною Дорогою безперервно рухаються електропоїзди. Сотні тисяч людей можуть дуже швидко перенестися з жилої зони в степову, польову, гірську, де немає постійних міст, а лише тимчасові табори майстрів тваринництва, посівів, лісової і гірничої промисловості. Всі заводи й енергостанції повністю автоматизовані, і тому відпала необхідність будувати при них міста або великі селища – там розташовані лише будинки для небагатьох чергових: наглядачів, механіків та монтерів.
Планомірна організація життя, нарешті, припинила шалену гонитву за швидкістю – будівництво все більш швидких транспортних машин. Спіральною Дорогою поїзди проходять двісті кілометрів за годину. Тільки на випадок якогось лиха користуються швидкісними кораблями, що покривають тисячі кілометрів за годину.
Кілька сот років тому ми значно поліпшили вигляд нашої планети. Ще у вік Розщеплення було відкрито внутрішньоатомну енергію. Саме тоді навчилися вивільняти мізерну частку цієї енергії і перетворювати її в тепловий спалах, згубні властивості якого були негайно використані для виготовлення воєнної зброї. Зібралися великі запаси жахливих бомб, що їх потім, коли настав комунізм, намагалися використати для виробництва енергії. Незабаром люди зрозуміли, яку велику небезпеку для життя становить випромінювання, і значно обмежили стару ядерну енергетику. Майже одночасно астрономи, вивчаючи фізику далеких зірок, винайшли два нових способи здобування внутрішньоатомної енергії – Ку і Ф, які набагато дійовіші і не лишають небезпечних продуктів розпаду.
Обидва ці способи ми використовуємо й тепер, хоч для зорелітних двигунів застосовується ще один вид ядерної енергії – анамезонний, який люди відкрили під час спостереження великих зірок Галактики через Велике Кільце.
Усі нагромаджені здавна запаси старих термоядерних матеріалів – радіоактивних ізотопів урану, торію, водню, кобальту, літію – вирішено знищити, як тільки ми винайшли спосіб викинути продукти їх розпаду за межі земної атмосфери. Тоді, у вік Перебудови, зроблено штучні сонця, «підвішені» над полярними областями. Ми значно зменшили льодяні шапки, що утворилися на полюсах Землі в четвертинну епоху обледеніння, і змінили клімат усієї планети. Вода в океанах піднялася на сім метрів, в атмосферній циркуляції різко скоротилися полярні фронти і послабшали кільця пасатних вітрів, що висушували зони пустель на межі тропіків. Майже припинилися також ураганні вітри і взагалі всякі бурхливі порушення погоди.
До шістдесятих паралелей дійшли теплі степи, а луки й ліси помірного поясу перетнули сімдесяту широту.
Антарктичний материк, на три чверті звільнений від криги, виявився рудною скарбницею людства – там збереглися незайманими гірські багатства, на всіх інших материках вони майже вичерпані після нерозумного витрачання металів у повсюдних і нищівних війнах минулого. Саме через Антарктику й пощастило замкнути Спіральну Дорогу.