Минуло близько трьох годин, і Ерг Ноор, нарешті, зважився. «Тантра» здригнулася від потужних поштовхів тригерних моторів. Хід корабля уповільнювався годину, другу, третю, четверту. Невловимий рух начальника – і жахливе запаморочення у всіх людей. Страшне коричневе світило зникло з переднього екрана, перемістилося на другий. Незримі ланцюги тяжіння і далі простягалися до корабля, відбиваючись у приладах. Ерг Ноор рвонув рукоятки до себе – двигуни зупинились.
– Вирвалися! – з полегкістю шепнув Пел Лін. Начальник повільно перевів на нього погляд:
– Ні! Лишився тільки недоторканний запас пального для орбітального повернення й посадки.
– Що ж робити?
– Чекати! Я відхилив трохи зореліт. Але ми проходимо надто близько. Йде боротьба між тяжінням зірки й зменшуванною швидкістю «Тантри». Вона летить тепер, як місячна ракета, і коли встигне віддалитися, то ми підемо до Сонця. Правда, час подорожі набагато збільшиться. Років через тридцять ми надішлемо сигнал виклику, а ще через вісім років надійде допомога…
– Тридцять вісім років! – ледве чутно шепнув Бер на вухо Інгрід.
Та різко сіпнула його за рукав і відвернулась.
Ерг Ноор відкинувся у кріслі й поклав руки на коліна. Мовчали люди, тихо співали прилади. Інша, безладна і тому начебто погрозлива мелодія впліталася в пісню настроювання навігаційних приладів. Майже фізично відчутний поклик залізної зірки, реальна сила її чорної маси, що гналася за кораблем, який втратив свою могутність.
Щоки Нізи Кріт пашіли, серце калатало. Для дівчини ставало нестерпним це бездіяльне чекання.
…Поволі минали години. Один за одним у центральному посту з’являлися члени експедиції, які прокинулися. Число мовчальників зростало, поки не зібрались усі чотирнадцять чоловік.
Сповільнення корабля зробило його швидкість меншою за швидкість утечі.[20] «Тантра» не могла відійти від залізної зірки. Люди, забувши про сон і їжу, не залишали поста управління багато томливих годин, протягом яких курс «Тантри» викривлявся все більше, поки корабель не полетів по згубному орбітальному еліпсу. Доля «Тантри» стала зрозумілою кожному.
Несподіваний зойк примусив усіх здригнутись. Астроном Пур Хісс зірвався з місця і змахнув руками. Його перекошене обличчя стало невпізнанним. Страх, жалість до самого себе і жадоба помсти стерли всякі сліди думки з обличчя вченого.
– Він, це він, – зарепетував Пур Хісс, показуючи на Пела Ліна, – бовдур, пеньок, нікчемний черв’як!.. – Астроном захлинувся, намагаючись пригадати давно зниклі з ужитку лайки пращурів.
Ніза, яка стояла поруч, гидливо відступила. Ерг Ноор підвівся.
– Осуд товариша не допоможе. Минули часи, коли помилки могли бути навмисними. А в даному випадку, – Ноор недбало покрутив рукоятками лічильної машини, – як бачите, ймовірність помилки тут тридцять процентів. Якщо додати до цього неминучу депресію в кінці чергування і ще запаморочення від розгойдування зорельота, то я не сумніваюся, що й ви, Пур Хісс, допустилися б тієї самої помилки.
– А ви? – уже з меншою люттю вигукнув астроном.
– Я – ні. Мені довелося бачити таке саме страховище в тридцять шостій зоряній… Я винен – маючи намір сам вести зореліт у недослідженому районі, я не передбачив усього, обмежившись простою інструкцією.
– Як ви могли знати, що вони без вас заберуться в цей район?! – вигукнула Ніза.
– Я повинен був це знати, – твердо відповів Ерг Ноор, відхиляючи дружню допомогу Нізи, – про це є рація говорити тільки на Землі…
– На Землі! – заволав Пур Хісс, і навіть Пел Лін спантеличено насупився. – Говорити про це, коли все втрачено і попереду неминуча загибель.
– Попереду не загибель, а велика боротьба, – твердо відказав Ерг Ноор, сідаючи в крісло перед столом. – Сідайте! Поспішати нікуди, поки «Тантра» не зробить півтора оберта…
Присутні безмовно підкорились, а Ніза обмінялася посмішкою з біологом – торжествуючою, незважаючи на всю безнадійність моменту.
– Зірка, без сумніву, має планету, я гадаю, навіть дві, якщо взяти до уваги кривизну ізограв.[21] Планети, як бачите, – начальник експедиції швидко накреслив акуратну схему, – повинні бути великими і, отже, мати атмосферу. У нас немає поки що потреби сідати – ми маємо ще багато атомарного твердого кисню22. – Ерг Ноор замовк, збираючись з думками. – Ми станемо супутником планети, описуючи навколо неї орбіту. Якщо атмосфера планети виявиться придатною і ми витратимо своє повітря, планетарного пального вистачить, щоб сісти і покликати на допомогу, – вів далі він. – За півроку ми обчислимо напрямок, передамо про Зірду, викличемо рятувальний зореліт і врятуємо наш корабель.
20
Швидкість утечі –