Біолог витяг з магнітофона в центральному посту незакінчену котушку подорожнього щоденника. Ерг Ноор з геологом відчинили герметично замкнений головний сейф, де зберігалися наслідки роботи експедиції «Парус». Люди потягли на собі чималий вантаж – безліч рулонів фотонномагнітних фільмів, щоденники, астрономічні спостереження і обчислення. Самі тея; дослідники, члени експедиції не могли навіть на короткий час залишити таку дорогоцінну знахідку.
Ледве живі від утоми, розвідники зустрілися в бібліотеці «Тантри» з товаришами. Тут, у звичайній обстановці, за зручним столом під яскравим світлом, могильна темрява навколишнього мороку і мертвий, покинутий зореліт стали видінням нічного кошмару. Тільки кожного гнітило тяжіння страшної планети. При кожному русі то один, то інший з дослідників морщився від болю. Без практики було дуже важко координувати рухи власного тіла з рухами важелів сталевого «скелета». Від цього хода супроводилася поштовхами і страшенними струсами. Навіть з короткого походу люди повернулися добретаки побитими. У геолога Біни Лед, очевидно, стався легкий струс мозку, але й вона відмовилась піти, поки не прослухає останньої котушки корабельного щоденника. Ніза чекала від цього запису, який вісімдесят років зберігався в мертвому кораблі на жахливій планеті, чогось надзвичайного. Їй уявлялися хрипкі заклики про допомогу, зойки страждання, трагічні прощальні слова. Дівчина здригнулась, коли з апарата пролунав гучний і холодний голос. Навіть Ерг Ноор, великий знавець усього, що стосувалося міжзоряних польотів, не знав нікого з екіпажу «Паруса». Укомплектований виключно молоддю, цей зореліт вирушив у свій безмежно відважний рейс на Вегу, не передавши в Раду Зореплавання звичайного фільму про людей екіпажу.
Невідомий голос розповідав про події, які сталися через сім місяців після передачі останнього повідомлення на Землю. Ще чверть віку до цього, під час пересікання пояса космічного льоду на краю системи Веги, «Парус» був пошкоджений. Пробоїну в кормовій частині пощастило полагодити і продовжувати політ, але вона порушила найточніше регулювання захисного поля моторів. Після боротьби, що тривала двадцять років, двигуни довелося зупинити. Ще п’ять років «Парус» летів за інерцією, поки не відхилився вбік через природну неточність курсу. Тоді було надіслано перше повідомлення. Зореліт збирався послати друге повідомлення, коли попав у систему залізної зірки. Далі сталося, як і з «Тантрою», з тією лише різницею, що корабель без ходових моторів, загальмувавши один раз, уже не міг злетіти. Він не зміг стати супутником планети, бо прискорювальні планетарні мотори, розміщені в кормі, стали такими ж непридатними, як і анамезонні. «Парус» благополучно сів на низьке плато поблизу моря. Екіпаж збирався виконати три завдання, що стояли перед ним: відремонтувати двигуни, надіслати заклики на Землю і вивчити невідому планету. Не встигли ще зібрати маленьку ракетну вежу, як люди почали незрозумілим чином зникати. Послані на розшуки теж не поверталися. Дослідження планети припинили, люди стали виходити з корабля на будівництво вежі тільки всі разом і довго відсиджувались у наглухо зачиненому кораблі в перервах між неймовірно виснажливою від сили тяжіння роботою. Поспішаючи відправити ракету, вони навіть не бралися за вивчення чужого зорельота поблизу «Паруса», який, очевидно, стояв тут уже давно.
«Диск!» – промайнуло в голові Нізи. Вона зустрілась очима з начальником, і той, зрозумівши її думки, кивнув ствердно головою… З чотирнадцяти чоловік екіпажу «Паруса» зосталося живих вісім. Далі в щоденнику настала приблизно триденна перерва, після якої повідомлення передавав молодий жіночий голос.
«Сьогодні, дванадцятого числа сьомого місяця триста двадцять третього року Кільця, ми, всі, хто лишився, закінчили підготовку ракетипередавача. Завтра в цей час…»
Кей Бер інстинктивно глянув на годинникову градуїровку вздовж перемотуваної стрічки, – п’ята година ранку за часом «Паруса» і невідомо котра за часом цієї планети…
«…Ми відправимо надійно розрахований… – голос урвався, потім знову почувся глухіший і слабкіший, немов жінка, що говорила, відвернулась од передавача. – Вмикаю! Ще!..» Прилад замовк, але стрічка продовжувала перемотуватись. Слухачі обмінялись тривожними поглядами.