Ніза вимкнула світло, і знову троє спостерігачів сиділи в непроглядній темряві, чекаючи створінь світу темряви.
– Чим воно озброєне? Чому його наближення відчувається крізь ковпак і скафандр? – задавав уголос питання біолог. – Якийсь особливий вид енергії?
– Видів енергії зовсім мало, і ця, без сумніву, електромагнітна. Але найрізноманітніших модифікацій її, звичайно, багато. У цього створіння є зброя, що діє на нашу нервову систему. Можна уявити собі, який дотик такого щупальця до незахищеного тіла!
Ерг Ноор зіщулився, а в Нізи Кріт аж усередині похололо, коли вона помітила ланцюжки коричневих вогників, які швидко наближалися з трьох боків.
– Створіння це не одно! – тихо вигукнув Еон. – Мабуть, не слід допускати, щоб вони торкалися ковпака.
– Ви маєте рацію. Хай кожен з нас повернеться потилицею до світла й дивиться тільки в свій бік. Нізо, вмикайте!
Цього разу кожен з дослідників устиг помітити окрему подробицю, з яких склалося загальне уявлення про створіння, схожі на гігантські плоскі медузи, що пливли на невеликій висоті над поверхнею планети, струшуючи внизу густою бахромою. Кілька щупалець були короткими, порівняно з розмірами створіння – завдовжки щонайбільше метр. У гострих кутах ромбічного тіла звивалося по двоє значно довших щупалець. Біля основи щупалець біолог помітив величезні пухирі, які ледь світилися зсередини і наче посилали по товщі щупальця зірчасті спалахи.
– Спостерігачі, чого ви вмикаєте й вимикаєте світло? – раптом пролунав у шоломах чистий голос Інгрід. – Потрібна допомога? Буря стихла, і ми відновлюємо роботу. Зараз прийдемо до вас.
– Ні в якому разі! – суворо наказав начальник. – Вам загрожує велика небезпека. Викличте всіх!
Ерг Ноор розповів про страшних медуз. Порадившись, мандрівники вирішили висунути на візку частину планетарного двигуна. Вогненні струмені в триста метрів завдовжки помчали над кам’янистою рівниною, змітаючи все видиме й невидиме на своєму шляху. Не минуло й півгодини, як люди могли почати лагодити обірвані кабелі. Захист було відновлено. Стало очевидним, що анамезон має бути навантажений до того, як настане планетарна ніч. Ціною неймовірних зусиль це вдалося зробити, і знесилені мандрівники, щільно зачинивши люки, сховалися за нездоланною бронею зорельота, спокійно прислухаючись до його здригання. Мікрофони доносили зовні ревіння і гуркіт урагану, і від цього маленький, яскраво освітлений світ, недоступний для сил пітьми, здавався ще затишнішим.
Інгрід і Лума розсунули стереоекран. Фільм був вибраний вдало. Блакитна вода Індійського океану захлюпотіла біля ніг дослідників, які сиділи в бібліотеці. Відбувалися ігри Посейдона – світове змагання з усіх видів водного спорту. В епоху Кільця всі люди так здружилися з морем, як народи приморських країн у минулому. Стрибки, плавання, пірнання на моторних дошках, на вітрових плотиках. Тисячі прекрасних, засмаглих юних тіл. Дзвінкі пісні, сміх, урочиста музика фіналів…
Ніза нахилилась до біолога, який сидів поруч з нею глибоко замислений, полинувши душею в безмежну далечінь, до ласкавої рідної планети з її підкореною природою.
– Ви брали участь у таких змаганнях, Еон? Біолог глянув на неї нерозуміючими очима.
– А, в цих? Ні, ніколи. Я замислився і відразу не зрозумів.
– Хіба ви думали не про це? – Дівчина показала на екран. – Правда, незвичайно яскравішає сприйняття краси нашого світу після темряви, бурі, після електричних чорних медуз?
– Авжеж! І тому ще більше хочеться здобути таку медузу. Я саме сушив голову над цим завданням.
Ніза Кріт одвернулася від нього і зустріла посмішку Ерга Ноора.
– Ви теж думали, як зловити цей чорний жах? – насмішкувато спитала вона.
– Ні, але думав про дослідження дисказорельота.
Лукаві вогники в очах начальника майже розгнівили Нізу.
– Тепер мені зрозуміло, чому в давню давнину чоловіки вели війни! Я думала, що це тільки хвастощі вашої статі… яка вважалася сильною у невпорядкованому суспільстві.
– Це не зовсім так, хоча ви частково зрозуміли нашу стародавню психологію. Але у мене такий звичай – чим прекрасніша й улюбленіша моя планета, тим більше хочеться послужити їй. Насаджувати сади, добувати метали, енергію, їжу, створювати музику – так, щоб я пройшов і залишив після себе реальний шматочок зробленого моїми руками, головою. Я знаю тільки космос, мистецтво зореплавання, і цим можу служити моєму людству. Але ж мета – не тільки політ, а здобування нових знань, відкриття нових світів, з яких колинебудь ми зробимо такі прекрасні планети, як наша Земля. А ви, Нізо, якій меті ви служите? Чому й вас так вабить таємниця зорельотадиска? Чи тільки цікавість?..