Меггі. Ось знову щипає, цього разу все його тіло. Невже ми повинні описувати це щипання. Така одноманітність!
Боб. Ні. Вони знову почали кружляти. Знов заспокоюються. Після шалених хвилин наступає спокій.
Меггі. Чи можу я скористатися нагодою, щоб тебе запитати?
Боб. Прошу.
Меггі. Мені завжди кортіло тебе спитати: ти католик?
Боб. Ще ні. Але мене це дуже приваблює.
Меггі. Що ж тебе приваблює в католицизмі?
Боб. Дисципліна й сповідь.
Меггі. Я не певна, що правильно збагнула тебе!
Боб. Зрештою, зараз не час про це дискутувати.
Меггі. Але зараз більше нема про що говорити.
Боб. Справді. Зупиняю магнітофон і оголошую перекур.
Меггі. Говорять з поверхні. Вони починають ворушитися.
Боб. Так, я бачу. Бессі пливе під Івана, а той стає нерухомим. Вона кусається. Іван весь у напруженні, фотографую. Уперше бачу це диво так виразно й. так зблизька. Дуже цікаво.
Merrі. Вона, здається, не розуміє його.
Боб. Ні. (Тиша). Не поталанило. 22 години 45 хвилин.
Меггі. Знову закружляли. Може, дельфінка ремствує, що він мало залицявся до неї. Боб. Ну й тлумачення.
Меггі. Ніяк не збагну, чому люди подібний гріх порівнюють з чимось страшним. Це має такий невинний вигляд…
Боб. Невинний у дельфінів, а не у нас. Меггі. Чому?
Боб. О, доведеться довго пояснювати.
Меггі. Ти сказав: приваблює католицька сповідь. Зізнаюсь, тут тим паче я нічого не розумію.
Боб. На мою думку, то велика річ мати змогу сказати, хто ти і що ти робиш, для кого ти стараєшся.
Меггі. Саме не мені й здається небезпечним: аби та особа тобою розпоряджалася. Це щось на зразок того, коли б твою совість відділили від тебе.
Боб. Ти пуританка. Твій бог не є богом. Це — твоя совість.
Меггі. О ні, зовсім не так. Я не пуританка.
Боб. Гаразд, зараз не час говорити про це. Повернімось до своїх обов’язків. (Пауза). Вони спокійні. Я скористаюся з цього, вимкну магнітофон і піду по сигарети. Не маю що палити.
Меггі. О’кей!
Боб. Говорять від ілюмінатора. 23 години 50 хвилин. Черговий сеанс кетчу: кусання й пощипування. Ми не описуватимемо це, однак, я виміряю тривалість.
Меггі. Думаю, що час спокою набагато довший, аніж збудження.
Боб. Безумовно. Інакше вони виснажилися б. Подивись на них! Яке шаленство!
Меггі. Одне слово, спостерігаєш із задоволенням. Вони такі вдоволені! Здається, вони сміються. Боб. Ти перебільшуєш, Меггі. Хіба вони зараз не шаленіють більше, ніж перше? Невже темп не зростає?
Боб. Гадаю, що так. Проте обчислити важко.
Меггі. Яка енергійність! Подумати тільки: уже північ, і ця вистава триває шість годин! Життєздатність у цих тварин просто невірогідна. Бобе, передаю тобі Арлетту.
Арлетта. Боб? Чи не можете ви коротко поінформувати мене?
Боб. Вибачте, я саме інформую містера Севіллу.
Севілла. Говорять від ілюмінатора. 0 годин 3 хвилини.
Арлетта. Говорять з поверхні. 0 годин 3 хвилини.
Севілла. Сеанс кусання триває з 22 годин 45 хвилин. Відбулася ерекція о 23 годині 50 хвилин. Але парування не сталося. Вона не погодилася.
Арлетта. Чи не почали ще вони стрибати?
Севілла. Ще ні. Тільки пестяться і кусаються. (Тиша). Чи вони кричать?
Арлетта. Дуже. Безперестану.
Севілла. Чи не чуєте від Івана англійських звуків?
Арлетта. Жодного.
Севілла. Як ви характеризуєте ці зойки?
Арлетта. Фонетично?
Севілла. Ні, стосовно до людської мови. За аналогією.
Арлетта. Я сказала б, що то зойки захоплення. Звісно, я перебільшую.
Севілла. Ви знаєте мою точку зору. Не можна апріорно відкидати антропоморфічне тлумачення. По суті означало б допустити помилку, розглядаючи людину, як істоту, що відрізняється від вищих ссавців. То пихата гордість примушує людину так думати. (Тиша). 0 годин 10 хвилин. Знову спокій. Сеанс боротьби й кусання тривав двадцять хвилин.
Арлетта. Яка життєздатність!
Севілла. Так, справді чудово. Якщо судити з цієї точки зору, то виродилася саме людина. (Тиша). Признаюся, я трохи боюсь. Побоююсь, що з цього нічого не вийде.
Арлетта. Дарма. Іван підкоряється інстинктові.
Севілла. Щодо Майни, він не підкорився інстинктові. Треба мати на увазі, що Іван — дельфін, вихований людьми. Тому, можливо, він надто стриманий. Ви й не здогадуєтеся, як я прокляв себе, що не влаштував спостереження тоді, коли злучив його з Майною. Я думав, що успіх прийде сам. Та помилився. Дельфінове кохання, мабуть, також складне, як і в людини. Тепер я в цьому переконаний.