12О н є г і н — герой роману у віршах О. С. Пушкіна (1799—1837) «Євгеній Онєгін» (1823—1831).
13«Декамерон» — роман у новелах італійського письменника-гума-ніста Джованні Боккаччо, написаний у 1350—1353 рр.
11Узамітна Ніцца — неодмінна, доступна для всіх (мабуть, від застарілого маловживаного слова узаміт — підряд, без винятку) Ніцца. Ні-ца — знаменитий курорт на півдні Франції. Тут в розумінні виношеної мрії, еталону, втіленого прагнення.
ьДантон Жорж Жак (1759—1794)—один з найвідоміших діячів Великої Французької революції.
1ьВ а й л д (Уайльд) Оскар (1854—1900) — знаменитий англійський поет
і прозаїк, автор роману «Портрет Доріана Грея» (1891), що став своєрідним художнім маніфестом естетизму кінця XIX ст.
17Цезар — правитель (переносне). Походить від імені Гая Юлія Цезаря (102 або 100—44 до н. е.) —римського полководця і політичного діяча, імператора.
НАРЕЧЕНИЙ
Вперше надруковано в журн.: Всесвіт (1927.— № 35.— С. 4—6). 1930 р. опубліковано у третьому томі Творів (Харків: ДВУ), 1932 р.— у Вибраних творах (т. 1). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.— Т. 1.— С. 80—90.
Оповідання супроводжувалося авторським коментарем: «Для контрреволюції нічого нема святого. Вона не милує навіть маленьку людину з глухої провінції,— людину, що, мабуть, нікому, ніколи й нічого поганого не зробила. Як же інакше розуміти це оповідання? Написано 1927 року».
БАНДИТИ
Вперше надруковано у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.— Харків: ДВУ, 1930.— С. 185—215. Подається за першодруком.
ЗЛОЧИН
Вперше надруковано у додатку до газ. Вісті ВУЦВК (Література. Наука. Мистецтво).— Харків, 1923.— № 7—10.— С. 2—3. Публікувалося чотири рази у збірці «Злочин» (Харків: Шлях освіти, 1924; К.: ДВУ, 1926; Харків: ДВУ, 1928; Харків: ДВУ, 1929) та у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.— Харків, 1930.— Т. 3.— С. 97—130. Подається за останнім прижиттєвим виданням.
ЗАВ’ЯЗКА
(Етюд)
Вперше надруковано в журн.: Життя й революція.—1925.— № 11.— С. 11—21, під назвою «Іраїда» як початок однойменного роману. Роман цей невідомий. З листа М. Хвильового до А. Любченка від 2 березня 1928 р. із Відня довідуємося, що цей роман, як і «Вальдшнепи», був, очевидно, знищений: «Я зараз теж сів писати новий роман, власне, перший, бо «Вальдш [непи]», як Вам відомо, а «Іраїда» теж за ними». (Опубліковано у кн.: Луцький Ю.Ваплі-тянський збірник. Вид. 2. Видання Канадського Інституту Українських студій, вид-во «Мозаїка», 1977.— С. 210.) Як самостійний твір (етюд) під назвою «Зав’язка» вміщено у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.— Харків: ДВУ,
1930.— Т. 3.— С. 258—286. Подається за останнім прижиттєвим виданням.
Порівняно з публікацією в журналі «Життя й революція» автор зробив деякі стилістичні правки. Змінені прізбища багатьох персонажів. Зокрема, дипломата Криленка у журнальному варіанті названо Баторій, інженера Сердюка — Ламене, журналіста Шарка — Пастелян. У пізніших творах Хвильовий менше захоплюється екзотичними деталями й іменами. У цій динамічній зав’язці намічено кілька сюжетних ліній, вузлів.
1Шпрее — річка в Німеччині, на якій розташоване м. Берлін.
2Шва рцвальд — місто і гірський масив у Німеччині.
3Лоенгріг (Лянгрін) — герой німецького рицарського епосу кінця XIII ст. До нього зверталися романтики. Набув популярності завдяки опері «Лоенгрін» (1848) німецького композитора Ріхарда Вагнера (1813—1883).
4ІІІпільгаген Фрідріх (1829—1911) —німецький письменник.
5Бюргер — житель західноєвропейського середньовічного міста, у вужчому значенні — середній прошарок міського населення.
6Езопівська мова — спосіб замасковано виражати думки за допомогою використання алегорій, іронії тощо (за ім’ям давньогрецького байкаря Езопа, VI ст. до н. є.).
7Е с д е б е — соціал-демократи (більшовики).
8Хлестаков — герой комедії М. Гоголя «Ревізор».
9Д’Аннунціо Габріеле (1863—1938) — італійський письменник
і політичний діяч. Перейнятий декадентськими й ніцшеанськими ідеями,
після першої світової війни посилено пропагував фашизм. .
10...націонал ьни м героєм, що ім’я йому Симон.— Мається на увазі Симон Васильович Петлюра.
11Потсдамський — походить від Потсдам, міста в Німеччині.
12 «М іжпланетні інтервали» — вірш П. Тичини зі збірки «Плуг» (1919).
МАТИ
Вперше надруковано у вид.: Хвильовий Микола.— Твори: У 3-х т.— Харків: ДВУ, 1930.— Т. 3.— С. 5—23. 1932 р. опубліковано у Вибраних творах (т. 1). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.— Т. 1.— С. 92—108.
Оповіданню передував такий автокоментар: «Це оповідання дехто плутає з новелою «Я». Між ними нічого спільного нема. Основна мисль оповідання «Мати» така: поділення людей капіталістичного суспільства на класові табори є така неминучість, як неминуча загибель світогляду «старосвітських» людей. Проте думку авторову почасти видко й 'з епіграфа. Написано 1927 року».
'«Приїхали до матері та три синй...» — цитата з вірша П. Тичини «Три сини» (1923).
2Тарас Бульба — персонаж однойменної повісті М. Гоголя, написаної в 1839—1841 рр. Імена героїв «Матері» — Остапа та Андрія також перегукуються з іменами двох синів Тараса Бульби, котрі стали непримиренними ворогами.
3Франц-Йосиф І (1830—1916)—імператор Австро-Угорщини (1848—1916 рр.) із династії Габсбургів.
ІЗ ВАРИНОЇ БІОГРАФІЇ
Вперше надруковано в журн. Літературний ярмарок (1928.— № 1.— С. 9—39). 1930 р. опубліковано у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.— Харків: ДВУ.— Т. З, та 1932 р.— у Вибраних творах (Т. 1). Подається за вид.: Хвильовий Микола.Вибрані твори.— Т. 1.— С. 40—77.
Оповіданню передував автокоментар: «В перший раз оповідання «Із Вариної біографії» надруковано 1928 року в книзі першій альманаху «Літературний ярмарок». Прочитавши це оповідання, критики заметушилися: один
із авторитетних на той час демосфенів дуже жалкував, що автор зробив з героїні «робітничо-селянську богородицю», другий скаржився, що автор зацікавився такою собі зовсім непотрібною Варею. Третій навіть обвинувачував мене у великій прихильності до грубого натуралізму. Подивімось, чи мали вони рацію. Коротко.
В образі Варі, як це видно й без окулярів, автор подає читачеві збірний тип масовика дрібної буржуазії. Словом, щодо натуралізму, то це оповідання є типовий романтичний етюд («щодо вина, то він пив воду», як говорив колись, здається, Віктор Гюго). Гіперболи, узагальнення — це супутники романтичного письма, а саме ними й просякнуто моє оповідання. Чи, може, без окулярів не видно, що богодухівська Варя — не одна Варя, що це тисячі Вар, і не лише богодухівських?
Другому критикові відповідь коротенька. Вірно: вульгаризатори пролетарської літератури ніколи не цікавились перевихованням дрібнобуржуазних мас. Я цим питанням завжди цікавився, саме тому я й звернув увагу на таку собі нікому не потрібну Варю.
Але перед третім демосфеном я схиляю своє непокірне чоло й роблю йому елегантний кніксен. Він мав рацію жалкувати, що я зробив з героїні «робітничо-селянську богородицю», бо... з неї я справді нічого іншого й не міг зробити.
Яка основна ідея твору? Життя дрібної буржуазії завжди йде під контролем «чужої волі», себто під контролем волі якогось класу — чи то буржуазії, чи то пролетаріату — в залежності від обставин. За часів великої громадянської війни пролетаріат, тягнучи за собою вищезгаданий соціальний прошарок, не міг не запліднити його своїми ідеями, і він його, як відомо, запліднив.
Великі маси дрібної буржуазії побігли туди, куди з боями «підступили загони червоних полків», бо запліднена ідеями революційного класу дрібна буржуазія відчула «щось таке, що з його влади їй уже ніколи не вирватись». І коли дрібнобуржуазна Варя з Монастирської, народивши сина, не знайшла світліших порівнянь, як порівняти себе з богородицею, то чому автор мусить робити з неї щось інше?»
1Щоголів (Щоголев) Яків Іванович (1823—1898) —український поет.
2«Огонек»—російський щотижневий ілюстрований журнал, виходив у Петербурзі в 1899—1918 рр.
3Красний Кут — містечко на Богодухівщині, на р. Мерлі.
ІВАН ІВАНОВИЧ