Выбрать главу

Сааді (справжнє ім’я Мусліхаддін Абу Мухаммед Абдаллах; між 1203 і 1210—1292) — персидський письменник і мислитель.

2«...І от Жовтень.ударив по всіх їх».— М. Хвильовий цитує уривки з автобіографічної розповіді В. Поліщука «Дороги моїх днів», вміщеної в книзі критика І. Капустянського «Валер'ян Поліщук» (Харків, 1925.— С. 49). У цьому фрагменті мова йде про революційні події жовтня 1917 р., свідком яких був і Валер'ян Поліщук, на той час студент Петербурзького інституту цивільних інженерів.

3«Ь’ Н и ш а п і Xё» — газета Французької комуністичної партії.

4«Я не з н а ю...» — М. Хвильовий цитує вірш В. Поліщука «Ненависть» (1924). (Див.: Поліщук В.Вибране. К.: Дніпро, 1987.— С. 107.)

° «Анкета»—оповідання Григорія Михайловича Косинки (1899— 1934), вперше опубліковане 1924 р. у журналі «Червоний шлях» (№ 6.—

С. 62—72).

6«Дорош-єфремовськи й... чи то пак зеро-хвильов-с ь к и й...» — Маються на увазі літератори, учасники літдискусії О. Дорошкевич, С. Єфремов, М. Зеров, М. Хвильовий.

7«Гомер революції» — так запопадлива критика смішила звеличити

В. Поліщука як «найавангарднішого» поета за його 'звертання до верлібру.

8«Європа на вулкані» — «надзвичайна поема» В.Поліщука (Харків, 1925). 7

9...б рошура як брошура! Розділи два й будуть мати поспіх...» — Брошура В. Поліщука «Літературний авангард» складалася

з двох розділів: «Контратака» та «До марксівської поетики».

10Ми говоримо про той передостанні й...— Йдеться про книгу В.Поліщука «Розкол Європи» (К., 1025), що була його першим внеском у літдискусію. Своєрідним продовженням стали «Літературний авангард» (1926) та «Пульс епохи. Конструктивний динамізм чи войовниче назад-ництво?» (Харків, 1927).

11...з а вітаїзм: мовляв, це ж страшенне неуцтво

викинути з цього слова «л».— Віталізм — вітаїзм — тут гра слів. Віталізм (від лат.ѵіЧаІіз—життєвий) —ідеалістична течія в біології, що визнає наявність в організмах нематеріальної, надприродної сили («життєва сила», «душа»), яка й керує життєвими явищами.

12«Ц е ж малокультурність вживат и...» — Тут і далі Хвильовий цитує брошуру В.Поліщука «Літературний авангард».

13Драгоманов Михайло Петрович (1841 —1895) —український .історик, фольклорист, філософ, публіцист, організатор київської Громади. Перебуваючи з 1876 р. в еміграції, видавав журнал «Громада». У працях Драгоманова ставилися близькі Хвильовому питання про зв’язки української культури з європейською, про те, що українська культура зможе повнокровно розвиватися лише тоді, коли зможе прилучатися до,джерел, до здобутків європейської думки безпосередньо, а не через російських інтерпретаторів.

11На де он Семен Якович (1862—1887) —російський поет, один

з останніх представників громадянської лірики XIX ст., продовжувач некра-совської традиції. У його віршах звучить скорбота чесного інтелігента, співчуття до «страждаючого брата». «Українським Надсоном» Поліщук в «Літературному авангарді» зневажливо називає Павла Тичину. «Українським Пільняком» не стомлювалася називати Хвильового недоброзичлива критика.

|С)Петніков Григорій Миколайович (1894—1971) —російським

поет-футурист. Багато перекладав творів українських поетів.

16Г а м с у н (справжнє прізвище Педерсен) Кнут; 1859—1952) — норвезький письменник, лауреат Нобелівської премії. «Вікторія» (1898), «Голод» (1890), «Пан» (1894) —романи К. Гамсуна.

17Хатяни — група українських письменників-модерпістів, які об’єднувалися навколо журналу «Українська хата» (1909—1914). Лідерами групи були М.Сріблянський (Шаповал), М.Євшан, А.Товкачевський, близьким до них був і Г.Чупринка. Хатяни обстоювали культ сильної особистості, в їх творчості звучали ніцшеанські мотиви. Груш бракувало яскравих талантів, творчих особистостей, і Хвильовий не раз у своїх памфлетах підкреслював поверховість європеїзму хатян, епігонський характер багатьох їхніх теорій, характеризував це як «краватко-фрачне європенківське хатянство».

18«Український економіст» — газета, що виходила у 20-х роках у Харкові.

19Петіпа Віктор Маріусович (1879—1939)—російський та український актор, працював у Києві, Харкові, Одесі.

20Донцов Дмитро Іванович (1883—1973) — критик,-публіцист, один

з ідеологів українського націоналізму. В 20—30-х роках редагував «Літера-турно-науковий вісник» (з 1933 р. називався «Вісник») у Львові.

21Чёрнявський Микола Федорович (1868^-1946)—український поет, прозаїк, перекладач. У 1927—1931 рр. вийшла збірка його творів у 10-ти томах.

22Черкасенко Спиридон Феодосійович (літ. псевдонім Петро Стах; 1876—1940)—український письменник, автор віршів, позначених впливами символізму* драматичних творів з історичного минулого України.

23Осьмачка Тодось Степанович (1895—1965) —український поет. Почав друкуватися в 20-х роках на Україні, належав до групи «Ланка». Емігрував за кордон, там опублікована більшість його творів, Помер в США.

24...«Д ума про Б а р м а ш и х у» та різані «Ж и т а...» — назви книжок В. Поліщука «Дума про Бармашиху» (1922) та «Радіо в житах» (1923).-

25«Н о в а А с к а н і я» і «М айовий дощик із божого н е-

б а» — асоціація з двома творами В. Поліщука: «Дощ іде, співа й ридає» (1919) та «Асканія Нова» (1925).

26Доленго Михайло (справжнє прізвище Клоков' Михайло Васи-' льович; 1896—1981)—український радянський поет, літературний критик, літературознавець. Йдеться, очевидно, про його працю «Жовтнева лірика. (Нотатки до історії української революційної лірики)» / Червоний шлях.— 1924.— № 10.—С. 163—173.

27...«п етербурзьк ом у писареві» із відомої тобі п’ є-с и...— Йдеться, судячи із дальших згадок цього персонажа у тексті памфлета, очевидно, про Хлестакова з комедії М. Гоголя «Ревізор».

28Корінфський ордер в архітектурі — один з трьох головних архітектурних ордерів. Має високу колону з базою, стволом, прорізаним жолобками, і пишною капітеллю.

29Козьма Прутков — колективний псевдонім і сатиричний образ, створений у 1850—1860-х роках російськими письменниками А.К. Толстим, братами' Жемчужниковими. Під цим іменем вони виступали з пародіями, байками, афоризмами.

30«Єфремівське саморекламств о».— Йдеться про розділ брошури В.Поліщука під назвою «Саморекламетво С. Євремова та Жовтнева революція». Єфремов Сергій Олександрович (1876—-1939> —український літературознавець, критик, публіцист, громадський і політичний діяч. Під час революції був одним з лідерів Української партії соціалістів-федералістів. До 1929 р. дійсний член Всеукраїнської Академії наук. У липні 1929 р. був , арештований і засуджений у справі СВУ. Загинув на засланні. Засуджені у справі Спілки визволення України реабілітовані в 1989 р.

и «Вир р'еволюці ї» — літературно-мистецький збірник, виданий 1921 р. у Катеринославі (тепер Дніпропетровськ). У збірнику вмі цені вірші

В.Чумака, В.Поліщука, М.Терещенка, оповідання В.Атаманюка, В.Підмогиль-ного та інших. Тут з’явилася і стаття В.Поліщука «Динамізм у сучасній українській поезії».

32...б рата цього ж академік а...— Йдеться про Єфремова Петра Олександровича (1883 — ?), брата С.Єфремова, професора Дніпропетровського інституту народної освіти.

33Є ф р е м і в с ь к а історія 1923 року»...— Йдеться про кн.: Єфремов С.Історія українського письменства.— Вид. 4-е.— Київ — Лейпціг,

1919—1924.—Т. 2.

34Коряк Володимир Дмитрович (1889—1939) —український радянський літературознавець і критик.

35Ш умський Олександр Якович (1890—1946) —український політичний і державний діяч, один із лідерів українізації 20-х років. Був членом УПСР, боротьбистом, пізніше членом КП(б)У. З 1924 по січень 1927 р. очолював наркомат освіти України, який на той час відігравав провідну роль в організації всієї ідеологічної роботи в республіці, у розв’язанні національних проблем. Після обрання у квітні 1925 р. генеральним секретарем