31. V. 1930 p.
М. Калинович.
ПОВІСТЬ ПРО ДНІ МАЙБУТНІ
І. Ліки проти кохання.
Шановний містер Морріс був англієць і жив за королеви Вікторії Доброї{1}. Був він чоловік заможний і дуже розсудливий, читав «Times»{2}, ходив до церкви, і коли звернуло йому на середні літа, на обличчі в його застиг вираз спокійної самовдоволеної зневаги до всіх, хто був не такий, як він. Він належав до тих людей, що з незмінною регулярністю роблять тільки звичайне, пристойне і розумне, вдягався він теж пристойно, потрапляючи саме посередині між шиком та недбальством, жертвував лише на розумно-доброчинні діла, – мудрий компроміс між похвальбою і скнарством, – і неухильно стежив навіть за тим, щоб волосся в нього було підстрижене ні коротше, ні довше, ніж годиться.
Усе, що належить і личить мати порядній людині його стану, він мав, а чого не пристало мати порядній людині його стану, – того він не мав.
Серед належного і пристойного добра, яким володів містер Морріс, були в нього жінка і діти. Звичайно, і жінку мав він таку, як належить, і дітей саме стільки і саме таких, як годиться. І скільки міг прозирнути містер Морріс, ні в кого з них не було надто палкої уяви, ані зайвої жвавости. Вони вдягалися цілком коректно, без особливого шику і без нічого екстравагантного. Жили вони в гарному будинку, збудованому з претензією на стиль часів королеви Анни{3}, як це велося за королеви Вікторії, з прикрасами, витинькованими під дерево і розмальованими шоколадною фарбою, з панелями під різний дуб, з теракотовою терасою, подібною до мурованої, і зі справжнім церковним вікном над парадними дверима. Сини містера Морріса ходили до пристойної, поважної школи, і для них обрано почесні професії. Дівчат, не зважаючи на деякі їх химерні протести, повіддавано за статечних і цілком певних старкуватих молодих людей з блискучим майбутнім. І коли, нарешті, прийшов належний час, містер Морріс пристойно помер. На його могилі поставили нагробок з мармуру, поважний і величний, без будь-якого безглуздого або похвального напису, – за звичаєм тієї доби.
Після смерти містерові Моррісу довелося зазнати багато всяких змін, як воно завжди буває в таких випадках, і задовго до того часу, коли починаються події, змальовані в нашій повісті, навіть кістки містера Морріса обернулися в порох і розвіялись на всі чотири сторони світу. Його сини і внуки, правнуки і праправнуки так само перетворилися в порох і попіл, і теж розвіялись. За життя свого містер Морріс, звісно, не зміг би й уявити собі, що настане час, коли і його праправнуків сини розвіються за вітром на всі чотири сторони світу. Коли б хто спробував був натякнути йому про це, він би дуже обурився. Він належав до тих шановних людей, що ані трохи не цікавляться майбутнім людства. Сказати правду, мав він чималий сумнів, чи взагалі існуватиме таке майбутнє для людей після того, як він помре.
Йому здавалося зовсім неможливим, щоб по його смерті могло щось там трапитися. Сама думка про те була йому зовсім нецікава. А все ж це майбутнє таки настало, і після того, як умер і зотлів містера Морріса праправнук, і про нього забули, після того, як будинок з претензією на стиль розпався на порох, подібно до інших претензій, і «Times» ізник зо світу, і шовковий циліндр зробився кумедним антиком, і навіть величний, хоч і скромний містера Моррісів нагробок перепалили на вапно, і все, що містер Морріс уважав за реальне і важне, пов’яло й відмерло, – після всього цього світ не перестав існувати, і люди жили в ньому такі ж нетерплячі і безтурботні щодо майбутнього, а певніше – до всього іншого, крім самих себе та своєї власности, – яким був колись і містер Морріс.
І хоч як це дивно, і хоч як розгнівався б містер Морріс, коли б йому хтось напророкував таке, одначе по цілому світі намножилося на той час безліч людей, повних життя і сили, в чиїх жилах текла містера Моррісова кров. Отак прийде й час, коли життя, що кипить тепер у читачеві цієї повісти, теж розвіється далеко по всіх світах і помішається з тисячами інших подібних джерел існування, що їх неможливо ні уявити собі, ні простежити в глибині минулого.
1
Вікторія – королева Англії з 1837-го до 1901-го року. Добу королеви Вікторії, позначену найбільшим зовнішнім розцвітом Британської імперії, англійські буржуазні учені люблять називати Вікторіанською ерою.
2
«The Times» – популярна в буржуазних колах англійська газета з консервативним напрямом, заснована в 1785-му році.