– Я сказав, і воно сталося. Що воно таке – чудо, чи чорна магія, чи ще щось інше? Як на вашу думку, що це таке зо мною? Саме про це я й хотів спитати вас.
– Це зовсім незвичайне явище.
– Рівно тиждень тому, минулої неділі, я не більше від вас знав, що вмію робити такі речі. Це сталося раптом. Я бачу, що з моєю волею скоїлося щось дивне, а більше я нічого не знаю.
– Ви могли б ще зробити щось, чи тільки це?
– Господи боже мій, авжеж! – скрикнув містер Фосерінґей. – Усе, що хочете, – він подумав і враз згадав одного фокуса, що бачив колись. – Дивіться! – він простяг руку. – Обернись на вазу з рибами – ні, не так! – обернись на скляну вазу, повну води, з золотими рибками. Отак краще. Бачите, містере Мейдіґу?
– Дивовижно! Неймовірно! Або ви найнезвичайніша... Але...
– Я можу перетворити її на що хочете, – сказав містер Фосерінґей. – На що завгодно. Ей! Зробись голубом, чуєш?
Ту ж мить по кімнаті почав кружляти сизий голуб, примушуючи містера Мейдіґа нагинати голову щоразу, як пролітав біля нього.
– Зупинись, чуєш ти? – звелів містер Фосерінґей, і голуб завис непорушно в повітрі. – Я можу знов обернути його у вазу з квітками, – сказав містер Фосерінґей, і перемістивши голуба на стіл, зробив це чудо. Потім зауважив: – Мабуть, ви хочете запалити вашу люльку? – і на столі знову з’явилася тавлинка.
Містер Мейдіґ стежив за всіма цими змінами якось побожно, не мовлячи й слова. Він зиркнув спідлоба на містера Фосерінґея, взяв обережно тавлинку, оглянув її і поставив знов на стіл.
– Так! – промовив він і більше нічим не виявив своїх почуттів.
– Тепер мені легше буде пояснити, чого я прийшов, – сказав містер Фосерінґей; і він почав довго і плутано розповідати про всі свої дивні експерименти, починаючи з лампи в «Довгому Драконі»; своє оповідання він пересипав натяками на містера Вінча. Поки він говорив, викликане здивуванням містера Мейдіґа почуття гордости, що раптом охопило було його, поволі зникло; він знов зробився звичайним містером Фосерінґеєм з його повсякденними манерами. Містер Мейдіґ уважно слухав, тримаючи в руці тавлинку, і вираз на його обличчі раз-у-раз мінявся під час оповідання. Коли містер Фосерінґей заговорив про чудо з третім яйцем, панотець перебив оповідача, замахавши простягнутою рукою.
– Можливо, – сказав він, – цілком можливо! Звичайно, це річ дивовижна, але вона розв’язує безліч заплутаних питань. Сила творити чудеса – це хист, особлива властивість, така сама, як і геній або ясновидіння; досі зустрічали її дуже рідко і лише у виняткових людей. Та в цьому випадку... Мене завжди дивували чудеса Мохаммеда, і йогів{46}, і пані Блаватської{47}. Але, звичайно... Так, це просто хист. І це чудово стверджує міркування великого мислителя, – містер Мейдіґ знизив голос, – його ясновельможности герцога Арґайльського{48}. Тут ми стоїмо перед глибоким законом, глибшим, ніж звичайні закони природи. Так, так. Прошу далі, далі!
Містер Фосерінґей почав розповідати про свою пригоду з Вінчем, а містер Мейдіґ, отямившись від свого переляку, знову дістав здібність рухати руками й ногами і час від часу перебивав оповідача здивованими вигуками.
– Оце мене найбільше бентежить, – вів далі містер Фосерінґей. – Тому я й прийшов до вас порадитися; правда, він у Сан-Франциско – де вже там воно є, те Сан-Франциско, – та, бачте, все це дуже прикро нам обом, містере Мейдіґу! Звісно, він не може збагнути, що з ним трапилось, і я певний того, що він перелякався і жахливо сердиться на мене, може, гадає добратись до мене. Напевно, він пробує повернутися сюди. Раз-у-раз, кожні кілька годин, я згадую про це і за допомогою чуда відсилаю його назад. Цього він, звичайно, не може зрозуміти, і, мабуть, уже вкрай роздратований; а якщо він бере щоразу квитка, це ж коштує йому шмат грошей. Я роблю все, що можу для нього, та, дійсно, йому важко зрозуміти моє становище. Мені спало на думку, що його одяг десь, певно, обсмалився, перш ніж я встиг переселити його звідти, якщо пекло справді таке, як гадають. Отак він міг і до в’язниці потрапити в Сан-Франциско. Тільки подумав я про те, то негайно наказав, щоб у нього був новий одяг. Тепер ви самі бачите, в яку чортову плутанину я вже вскочив...
Містер Мейдіґ набрав серйозного вигляду.
– Справді, плутанина. Так, дуже скрутне становище. Як ви з цього виплутаєтесь?.. – він зробився велемовним, але його слова мало переконували. – Проте, облишмо поки що Вінча і обміркуймо важливіші речі. Я не думаю, щоб це була чорна магія або щось подібне. Злочину в цьому теж немає, містере Фосерінґею, анітрошки, якщо ви не затаїли істотних фактів. Ні, це чуда, чистісінькі, чуда, – сказати б, чудеса найвищого ґатунку.
46
Йог – послідовник індійської релігійно-філософської системи йоги, що ставить своїм адептам завдання досягти злиття душі з божеством за допомогою певних благочестивих вправ і приборкування плотських бажань.
47
Є. П. Блаватська (1831-91) – російська письменниця, засновниця інтернаціонального теософічного товариства, що мало на меті об’єднати все людство в одній релігії, досліджувати нез’ясовне в природі і розвивати надпочуттєві сили людини. Чуда, які творила Блаватська для пропаганди своїх ідей, користуючись цілковитою довірою теософів, були звичайнісіньким шахрайством.
48
Герцог Арґайльський (Argyll, 1823-1900) – англійський політичний діяч, письменник і учений; намагався в своїх творах поєднати релігію з наукою.