– Компаньйонка побачить вас зразу, тільки ввійде до кімнати.
– Я сховаюся в отій ніші, за вашими плечима.
Гіпнотизер подумав.
– Ви – юнак зважливий, – сказав він, – і тільки напівцивілізований. Я намагався виконати свій професійний обов’язок щодо клієнта, та, бачу, що ви вирішили в цьому ділі не поступатись...
– Не здумайте хитрувати!
– Я не збираюся накласти головою через якісь дрібниці.
– А потім?
– Гіпнотизери чи лікарі найбільше в світі ненавидять скандали. До того ж я не дикун. Ви розлютили мене, не перечу, але через два-три дні в мене не лишиться й сліду злости.
– Дякую.
– Тепер, коли ми з вами порозумілися, вам більше нема чого сидіти на підлозі.
II. Занедбане село.
Кажуть, що за одно століття, з 1800 по 1900 рік, світ відмінився більше, ніж за попередні п’ятсот років. Той вік – дев’ятнадцятий вік – був світанком нової доби в історії людства, доби величезних міст, коли кінчався старий лад сільського життя.
На початку дев’ятнадцятого віку більша частина людей ще не відірвалася зовсім від землі і провадила те саме життя, що й дотодішні незліченні покоління. Люди сиділи по невеличких містах та селах і працювали коло землі або робили працю, безпосередньо зв’язану з сільським господарством. Вони мало подорожували і жили близько місця своєї праці, бо тоді ще не було швидких способів пересування. Тим нечисленним особам, яким випадало подорожувати, доводилося або йти пішки, або помалу плисти вітрильниками, або тюпати кіньми, нездатними вбігти більш, як шістдесят миль за день. Тільки уявити собі – шістдесят миль за цілий день! Тут і там за тих млявих часів якесь місто, – наприклад, гавань або адміністративний центр, – зростало більше за своїх сусідів, та все ж легко можна було перелічити по пальцях усі міста в цілому світі з людністю понад сто тисяч осіб. Так було на початку дев’ятнадцятого століття. Наприкінці ж його розвиток залізниць, телеграфу, парових суден і складних хліборобських машин геть відмінив увесь старий лад життя, відмінив без найменшої надії повернути його назад. По більших містах якось відразу з’явились великі крамниці, всілякі розваги, незчисленні вигоди повсякденного життя. Ледве з’явившись, вони почали конкурувати з простішим побутом сільськогосподарчих центрів і з непереможною силою потягли до себе їхню людність. Рівнобіжно з удосконаленням машин попит на робочі руки зменшився, сільські ринки робились непотрібні, і великі центри швидко зростали коштом села.
Такий потяг людей до міста дуже бентежив письменників вікторіанської доби. У Великобританії, в Новій Англії{8}, в Індії, в Китаї, – скрізь помічалось те саме, скрізь розбухала невелика кількість міст, відміняючи колишній лад життя. Та мало хто розумів, що то був неминучий наслідок поліпшення шляхів і що за нових швидших способів сполучення інакше й бути не могло. Отож вигадувано найкумедніші дитячі засоби, щоб подолати таємничу притяжну силу міських центрів і затримати людей коло землі.
Проте всі ці зміни наприкінці дев’ятнадцятого віку були тільки світанком нового ладу. Перші великі міста нової доби не мали належних вигод, були повиті димним туманом, негігієнічні й гуркітливі. Але згодом, коли винайшли нові методи будувати будинки і нові методи опалювати їх, – тоді все відразу пішло по-іншому. В двадцятому віці відміни відбувалися швидшим темпом, ніж у дев’ятнадцятому, а між 2000 та 2100 роком зростання винаходів було таке колосальне, що доба Вікторії Доброї видавалася майже неймовірним ідилічно-спокійним часом.
Залізничні шляхи були тільки першим ступенем того розвитку засобів пересування, що остаточно перебудував людське життя. Десь близько 2000 року як вони, так і інші тогочасні шляхи вийшли з ужитку. Залізничні колії зі знятими рейками обернулись у зарослі травою непотрібні насипи та канави, що зборознили всю поверхню землі, а дивовижне дикунське спорудження – стародавні бруковані шляхи, збутовані ручними молотами або незграбними залізними бутарками, засмічені всяким брудом, збиті залізними кінськими підковами і поколієні колесами, пориті ковдобинами, часом кілька дюймів завглибшки, поступилися місцем рівним патентованим шляхам, вистеленим так званим ідемітом. Цей ідеміт, названий за ім’ям його винахідника, стоїть на одному рівні з друкуванням книжок і парою. Кожний з цих трьох винаходів був початком нової доби в історії людства.
8
Нова Англія – Північно-Американські Сполучені Штати. Звичайно Новою Англією звуть лише шість східних штатів Північної Америки, що до 1783-го року були англійською колонією.