На теми він невичерпно багатий. Агент продавця зоологічних і ботанічних раритетів натрапляє на відлюдному острові на яйця кілька віків тому вимерлого епіорніса. Може з триста років пролежали вони в болоті, та час не знищив життьової сили їх заплоду, і з одного яйця вилуплюється чудний анахронізм, мале епіорнісеня, щоб, перетворившись незабаром на птаха, отак з два сажні заввишки, пожити за П’ятницю коло нового Робінзона, розважаючи його самотність, а згодом завдати йому найбільшого клопоту («Острів Епіорніса»). В лісах Бразилії з’являється нова порода мурашок, розумніших і зорганізованіших за всі до нашого часу знані відміни цього розумного й організованого комашиного роду. Чом би й їй не піти тим самим шляхом еволюції, що підніс людей з варварського стану до вищих ступенів цивілізації і зробив їх владарями Землі? – і от нова біологічна казка («Держава мурашок»). Докторові Моро замало успіхів дресування тварин, замало сміливих спроб сучасної хірургії пересаджувати тканини з одної частини тваринного організму на одну чи то з одної тварини на іншу. Озброєний знанням умов розвитку живих істот, він перетворює майстерними операціями тваринний організм на людський і заселяє свій похмурий острів різноманітними покручами собак, вовків, ведмедів тощо, викраяними в лабораторії на взір людини («Острів доктора Моро»). Та хіба й самий біологічний тип людський є щось довіку незмінне? Вибух вулкана в Еквадорських Андах назавжди відокремлює від іншого світу гірську долину, на її ізольовану людність спадає дивна хвороба. Вони поволі сліпнуть, ці мимовільні анахорети, і так по кількох століттях витворюється в тій долині рід сліпих людей, що по-своєму, по-сліпецькому, мусить наново розв’язати всі життьові, соціальні й економічні проблеми людства («Країна Сліпих»). Але ж і свідома творчість, винахідливий розум і вправні руки вмілого експериментатора можуть спричинитися сьогодні чи завтра до найразючіших змін у млявому органічному світі. Хіба здасться комусь неймовірним, що вперті шукання хемічного харчу нарешті вивершить цілковитий успіх? Кому безсумнівна ця можливість, той повірить і Велзовій казці про винайдення «гераклеофобії», хемічного препарату, споживання якого робить з оси чи щура страшного звіра, обертає буденне бур’янище в непрохідні джунглі і до сорока футів збільшує людський зріст («Їжа богів»).
У науково-фантастичних творах з астрономічного циклу Велз знаходить джерело чудесного поза сферою земної кулі. Цей цикл репрезентують роман «Війна світів» (1898) і оповідання «Під ножем», «Платнерова пригода» (1897), «Кришталеве яйце», «Зоря» (1899). Сюди ж треба прирахувати і галюцинаційну пригоду, переказану в оповіданні «Двері в стіні» (у збірці Country of Blind, 1911). Найпростіший спосіб вийти за межі земного притягання – побачити в хвилину самозабуття «астрономічний» сон. Вдавшись до цього способу в оповіданні «Під ножем», Велз змалював феєричне видовище безкраїх зоряних просторів з такою переконливою силою, що читач його оповідання ладен повірити в реальність навіть найоблуднішої з Велзових вигадок – велетенської руки, на якій нібито лежить мізерною порошинкою ввесь всесвіт. У «Кришталевому яйці» і «Війні світів» джерелом чудесного є планета Марс. Звідти, за давніх давен, послали на Землю його осельники кілька хитромудрих приладів – обточених на зразок яйця уламків кришталю, щоб за їх допомогою обізнатися з земними справами. Одно таке яйце потрапляє до рук старому антикварові, і той випадково довідується про дивний зв’язок кришталевого яйця з Марсом. Наче в об’єктиві надрекордного телескопа, відбивається в таємничому яйці марсіянський краєвид, уривки життя на далекій планеті проносяться перед зачарованими очима земного спостережника. Споконвіку людство вважало її за зорю війни, отож у «Війні світів» Велз прозирає в майбутньому сумне ствердження цієї лихої репутації. Багато вищі за людей розумовим розвитком, зате ближчі до неминучої загибелі на своїй захолодій планеті, марсіяни виряджають на Землю передові загони химерних завойовників. То не Марсові загрожує небезпека перетворитися на колонію «землян», як мріє дехто з нас, захоплений небувалим розцвітом новітньої техніки, а, навпаки, самій Землі випадає стати за арену нещадної боротьби з жахливим іншопланетним ворогом. «Зоря» – другий Велзів твір на тему про ті катастрофи, що їх може зазнати Земля від втручання в спокійний літ Сонячної системи розумних мешканців інших світів. Звідкись, з безвісти міжзоряних просторищ, кинуто на наше Сонце величезне ядро. Розпечене ядро-зоря пролітає на своєму шляху до Сонця повз Землю, завдаючи їй найбільшої шкоди. Від нестерпного жару тануть відвічні сніги на земних верхогір’ях, височенні припливи затоплюють земні суходоли, коли ж скінчився переліт штучної зорі, решта людей, що врятувалися від катастрофи, побачили на небі нове, відмолоджене і збільшене Сонце, зменшений на дві третини Місяць, а крижані пустелі навколо бігунів – укриті тропічною рослинністю. В «Платнеровій пригоді» і «Дверях в стіні» Велз не задовольняється мотивом тимчасової, скороминущої зустрічі Землі чи окремих людей з далекими світами та їх мешканцями. В цих двох оповіданнях саму Землю показано як невичерпне джерело вічної астрономічної казки. Не тільки десь там, за незбагненні трильйони миль у порожній безмежності простору, а на тій же Землі, притулку людських змагань і праці, тече і вирує, за Велзом, не стикаючись з нами нічим і ні в чому, не відчуваючи нас і нам невідчутне, мов у цілковитій порожняві серед наших гірських кряжів і хвиль океанських, наших тіл і жител, життя чотиривимірового світу. І двом примрійним «землянам» палка Велзова уява дала змогу туди добутися.