Корніліс кивнув кільком солдатам, і ті відвели комірника за авокадове дерево. Через хвилину він з’явився звідти вже без згаданої одежини й сів поруч Грифа.
— Що ви таке вчинили? — запитав Гриф.
— Хай бог милує, хіба я знаю? А ви в яких злочинах винні?
— Дальша справа, — сказав Корніліс так само вкрай офіційним тоном. — Оскаржений Девіде Грифе, встаньте! Суд обміркував вашу справу, чи то пак, справи, і виносить такий вирок… Цитьте! — гримнув він на Грифа, який хотів щось відмовити. — Я кажу, що справу обмірковано, всебічно обмірковано. Суд не бажає збільшувати оскарженому кару, але користається з нагоди попередити оскарженого, що його можна притягти до відповідальності за зневагу до суду. За одверте й свавільне порушення портових правил та приписів, за недотримання карантину та за зневагу до морських законів його шхуну «Кантані» конфіскував фітуайвський уряд, і її буде продано з прилюдних торгів через десять днів, рахуючи від сьогодні, з усім, що на ній є, з приладдям та вантажем, що до неї належать. Крім того, оскаржений завинив особисто своєю буйною, зухвалою поведінкою та очевидною зневагою до законів цієї держави. За це на нього накладається штраф у сумі сто фунтів стерлінгів і п’ятнадцять ящиків джину. Я не питаю, чи хочете ви щось сказати. Ви маєте відповісти тільки на одне запитання: платитимете ви чи ні?
Гриф похитав головою.
— Тоді вважайте себе за в’язня, що тимчасово перебуває на волі,— провадив далі Корніліс. — В’язниці в нас нема, і замкнути вас ніде. Нарешті, суд довідався, що сьогодні вранці оскаржений свавільно й навмисне послав своїх найманих канаків за риф наловити риби на сніданок. Це, безперечно, порушує права фіту-айвських рибалок. Ми мусимо охороняти місцевий промисел. Суд висловлює оскарженому сувору догану й попереджує, що коли вдруге трапиться таке злочинство, то винного чи винних усіх укупі й кожного зокрема негайно буде послано на примусову працю, а саме: лагодити Дрокову стежку. Суд закінчено.
Виходячи з королівської резиденції, Пітер Джі штовхнув Грифа, щоб той глянув туди, де розлігся на матах Туї Туліфау. Комірникова сорочка вже щільно облягала тлусте королеве тіло.
— Справа ясна, — сказав Пітер Джі на нараді в Єремієвій хатині.— Дізі зібрав майже всі гроші. А щоб король йому не заважав, він споює його тим джином, що позабирав з наших суден. Як тільки буде нагода, він забере гроші й утече на вашій або на моїй шхуні.
— Він падлюка, — заявив Єремія, переставши витирати свої окуляри. — Він шахрай і негідник. Його б слід налушпенити здохлим поросям, та таким, щоб аж смерділо.
— І справді,— сказав Гриф. — Таки слід його налушпенити здохлим поросям. І я не здивуюсь, якщо ти, Єреміє, докладеш до цього рук. Тільки гляди, добудь таке порося, щоб аж смерділо. Туї Туліфау подався на берег до повіток на човни — розламує ящик мого шотландського віскі. Я піду до палацу та нишком побалакаю з королевою. Тим часом ти порозкладай на полиці трохи краму зі складу. Вам, Говкінсе, я позичу. А ви, Пітере, зайдіть до німецької крамниці. Продавайте все за папірці. Пам’ятайте, збитки я покрию. Якщо я не помиляюся, то через три дні в нас буде народна рада або революція. Ти, Єреміє, розішли вістунів по всьому острову до рибалок та селян, скрізь, навіть у гори до мисливців на дикі кози. Нехай через три дні всі зберуться до палацу.
— А солдати? — завагався Єремія.
— Це вже мій клопіт. їм не видавали платні за два місяці. Крім того, Вільямі — королевин брат. Але не виставляй зразу багато краму на полиці. А як прийдуть солдати з папірцями, припини продаж.
— Тоді вони спалять крамниці,— сказав Єремія.
— Нехай палять. Потім король Туліфау заплатить нам за все.
— І за мою сорочку заплатить? — запитав Віллі Смі.
— Це вже твоя з ним приватна справа, — відповів Гриф.
— Вона тріснула в нього на спині,— поскаржився комірник. — Він її не поносив і десяти хвилин, я сам бачив. Мені вона коштувала тридцять шілінгів, і я тільки раз її надягнув.
— От тільки де мені дістати здохле порося? — озвався Єремія.
— Заріж, а то ж як, — сказав Гриф. — І вибирай невеличке.
— Невеличкий підсвинок теж коштує десять шилінгів.