Першу мою книжку надруковано в 1900 році. Праця в газеті дала б мені кращий заробіток, але в мене вистачило глузду відмовитись від рабства в тієї машини, що губить людину; а власне такою є газета для юнака, коли він ще не сформувався. Аж здобувши собі відповідне становище, як співробітник журналів, взявся я до газетної праці. Я вірю в необхідність стало працювати й натхнення не вичікую ніколи. Людина з мене не тільки недбала та безладна, а й до того меланхолійної вдачі, але все ж я подолав у собі і те й те. На мені позначилась дисципліна, що я навик їй підлягати, бувши матросом. Дуже можливо, що служба на морі спричинила ще й те, що лягаю я спати в призначений час і сплю мало. Йде в мене на сон пересічно п’ять з половиною годин, та не було ще такого випадку, щоб я не ліг спати, коли надійде пора.
Я страшенно кохаюся в спорті, захоплююся боксом, фехтуванням, плавбою, їздою верхи, люблю керувати яхтою, ба навіть пускати змія. Волю жити на передмісті, хоча сам і містянин зроду. Проте найлюбіше життя на селі — отам тільки й живеш близько до природи. З письменників, що мали на мене найбільший вплив, як я постаршав, були Карл Маркс почасти та Спенсер взагалі. В часи мого змарнованого хлоп’ячого віку я був би взявся до музики, коли б дано мені таку нагоду. Тепер, у дні своєї, сказати б, справжньої молодості, я б радо заходився писати вірші та памфлети, коли б мав на руках мільйон чи два. «Спілку старих людей» та уривки з «Листів Кемптон — Вейс» вважаю за найкращі з-поміж своїх творів. Декому не подобається перший твір. їм більше до смаку речі блискучіші та бадьоріші. Можливо, і я пристану на їхню думку, як залишаться позаду дні моєї молодості.
РЕВОЛЮЦІЯ
Недавно я одержав листа з Арізони. Він починається словами: «Дорогий товаришу!» І закінчується: «Ваш — в ім’я Революції». Відповідаючи своєму дописувачеві, я теж починаю листа словами: «Дорогий товаришу!» І закінчую: «Ваш — в ім’я Революції». У Сполучених Штатах чотириста тисяч чоловік, а всього близько мільйона людських душ починають свої листи словами: «Дорогий товаришу!» і закінчують: «Ваш — в ім’я Революції». Три мільйони німців, мільйон французів, вісімсот тисяч австрійців, триста тисяч бельгійців, двісті п’ятдесят тисяч італійців, сто тисяч англійців і стільки ж швейцарців починають свої листи словами: «Дорогий товаришу!» — і закінчують:
«Ваш — в ім’я Революції». Всі вони — товариші, революціонери.
Проти такої сили людей мізерними видаються величезні армії Наполеона і Ксеркса[78]. Але ці люди не завойовують чужих країв і не підпирають настановлених там тиранів, їхнє гасло — завоювання революційні. їх сім мільйонів чоловік, і все це військо відповідно до сьогочасних умов самовіддано б’ється, щоб завоювати всі багатства світу і знести до решти існуючий лад.
Світова історія ще не знала такої революції. Між нею і американською чи французькими революціями годі шукати схожості. її велич незрівнянна. Інші революції проти неї, що астероїди проти сонця. Вона єдина в своєму роді — це перша світова революція у світі, якому ніколи не бракувало революцій. Мало того — це перша спроба організованого руху, руху, що пізніше має поширитися геть по всьому світі, не минаючи найвідлегліших закутків планети.
Ця революція не схожа на інші під багатьма оглядами.
Вона не спорадична. Вона не полум’я народного гніву, що згасає того ж таки дня, коли й спалахує. Вона старша від нинішнього покоління. Вона має свою історію та традиції, має і свій поминальний список, от тільки що не такий довгий, як у християн. Вона має також свою літературу, стократ прекраснішу, мудрішу й науково спроможнішу, ніж будь-яка із створених попередніми революціями.
Вони звуть себе «товаришами», ці люди, — товаришами в боротьбі за соціалізм. І то не порожнє слово, сказане для годиться. Воно гуртує їх, як братів, як однодумців, що стоять біч-о-біч під червоним прапором повстання. Червоний прапор, до речі, символізує братерство, а не червоного півня, як то уявив собі переляканий буржуа. Товариські почуття революціонерів живі й гарячі. Вони долають географічні межі, переступають расові забобони; життя показало, що вони дужчі, ніж Четверте липня[79], чи хвалькуватий американізм наших предків. Французькі і німецькі робітники-соціалісти забувають про Ельзас та Лотарінгію і, коли нависає загроза війни, ухвалюють не сваритися між собою, адже вони робітники й товариші. Зовсім недавно, коли Японія і Росія вп’ялися одне одному в горлянки, японські революціонери звернулися до своїх російських товаришів з таким листом: «Дорогі товариші! Ваш уряд і наш недавно розпочали війну за свої імперіалістичні інтереси, але ми, соціалісти, не визнаємо кордонів, рас, країн чи націй. Ми — товариші, брати й сестри, і нам нема чого ворогувати. Ваш ворог — не японський народ, а наш мілітаризм і так званий патріотизм. Патріотизм і мілітаризм — це наші спільні вороги».
79
Четверте липня. — 4 липня 1776 р. прийнято «Декларацію незалежності», що проголошувала утворення з колишніх англійських колоній самостійної американської держави, а також рівність усіх громадян перед законом. Цей день є національним святом у США.