Справжній солдат нікому не розповідатиме, як виглядають свої вбиті,— звернувся він до портрета. — А втім, мені вже й нема чого додати. А як же з тією ротою, що полягла на мосту? Що скажеш про неї, старий вояко?
Вони мертві,— сказав він. — Бодай мені очі повилазили!
Ну, то хто ж вип'є зі мною склянку вальполічелли? Слухай, портрете, коли мені розбудити твій оригінал? Нам іще треба піти до ювеліра. І я жартуватиму й розважатиму тебе веселими розмовами.
А де ж оте веселе, портрете? Ти ж мусиш знати. Ти розумніший за мене, хоч я й потинявся чимало по світу.
Гаразд, намальована дівчино, — сказав полковник, не вимовляючи ані слова вголос. — Облишмо ці балачки, а рівно через одинадцять хвилин я збуджу живу дівчину, ми підемо з нею до міста й будемо веселитися, а ти залишишся тут, і тебе запакують у папір.
Я не хотів тебе образити. Це просто невдалий жарт. Я взагалі не хочу тебе ображати, бо відтепер ми житимемо разом, ти і я. Сподіваюсь, що житимемо», — додав він і випив келих вина.
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ШОСТИЙ
День видався холодний, вітряний та ясний; вони стояли біля вітрини ювеліра і розглядали дві фігурки негренят з чорного дерева, оздоблені самоцвітами. «Котрий з них гарніший?» — думав полковник.
— Котрий тобі більше подобається, доню?
— Мабуть, отой, що праворуч. У нього симпатичніше обличчя, правда?
— Бони обидва симпатичні. Якби ми жили в давні часи, я волів би, щоб тобі прислуговував отой.
— Гаразд. Тоді купимо його. Зайдімо досередини, нехай їх нам покажуть. І я спитаю, скільки вони коштують.
— Я сам піду.
— Ні, за ціну краще я спитаю. З мене заправлять менше. Ти ж усе-таки багатий американець.
— Et toi[198], Рембо?
— Верлен був би з тебе дуже кумедний, — сказала дівчина. — Будьмо якимись іншими славетними особами, добре?
— Заходьте, ваша величність, і швидше купімо цю кляту цяцьку.
— Не вийде з тебе і справжнього Людовіка XVI.
— Зате я поїду з тобою на страту і плюну з ешафота.
— Давай забудемо про страти й про всі знегоди, купимо негренятко, а тоді підемо до Чіпріані та будемо гратися в славетних.
Продавець показав їм негренят, і дівчина запитала, скільки вони коштують; зав'язалася жвава розмова, й ціна набагато зменшилась. Та все одно в полковника не знайшлося стільки грошей.
— Я піду до Чіпріані й позичу в нього.
— Не треба, — сказала дівчина. Вона попросила продавця: — Покладіть це в футляр і відішліть до Чіпріані. Перекажіть, що полковник просив заплатити й залишити в себе, поки він прийде.
— Будь ласка, — сказав продавець. — Все буде зроблено.
Вони вийшли на вулицю, на сонце і нещадний вітер.
— Пам'ятай, — сказав полковник, — твої смарагди я залишив на твоє ім'я у сейфі «Грітті».
— Вони твої.
— Ні,— сказав він лагідно, але так, щоб вона зрозуміла як слід. — Є речі, яких не можна робити. Ти це знаєш. От ти не виходиш за мене заміж, і я тебе розумію, хоч і не можу з цим погодитись.
— Гаразд, — сказала дівчина. — Але візьми хоч один на щастя.
— Не можу. Вони занадто дорогі.
— І портрет не дешевий!
— Це інша річ.
— Так, — погодилась вона. — Твоя правда. Здається, я починаю розуміти.
— Я прийняв би від тебе в дарунок коня, якби я був бідний, молодий і добре їздив верхи. Але нізащо не взяв би від тебе машини.
— Так, тепер я нарешті зрозуміла. Куди б нам піти, зараз же, негайно, щоб ти міг мене поцілувати?
— У цей завулок, якщо тут не живуть твої знайомі.
— Мені байдуже, хто тут живе. Я хочу, щоб ти пригорнув мене міцно-міцно й поцілував.
Вони звернули у глухий завулочок і дійшли до самого кінця.
— О Річарде, — сказала вона. — Мій любий…
— Я люблю тебе.
— Будь ласка, люби мене.
— Я тебе люблю.
Вітер шарпав її волосся і закидав йому за шию, 1 він поцілував її знову, відчуваючи, як шовковисті пасма б'ють його по обличчю.
Раптом вона рвучко випручалась, глянула на нього і сказала:
— Ходімо краще до «Гаррі».
— Ходімо. І граймося в славетних людей?
— Авжеж, — сказала вона. — Граймося, ніби ти — це ти, а я — це я.
— Гаразд, — сказав полковник.
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ СЬОМИЙ
— Ти знаєш когось із цих охочих прополоскати вранці горлянку? — спитав полковник.
— Ні. Сама я зранку не п'ю, тож ніколи їх не бачила.
— Їх одразу змиє, коли почнеться наплив.