Хоч би вони прилетіли, — думав полковник. — Кілька дурних качок, може, заблукають і сюди. На всякий випадок треба бути напоготові». Та кляті качки не летіли, і він лишився на самоті із своїми думками.
З інших бочок теж не чути було пострілів, лише вряди-годи долинали постріли з моря.
При такому яскравому світлі качки добре бачать лід і більше сюди не летять; вони збираються табунами над морем і сідають на воду. Стріляти більше не доводилось, і мимоволі полковник замислився над тим, з чого ж усе почалося. Він знав, що не заслуговує такого, але прийняв його й зжився з ним, хоч і завжди прагнув збагнути, як же все-таки так сталося…
Одного разу то були два матроси, коли вони з дівчиною гуляли пізно ввечері. Матроси свиснули до неї, і полковник спершу подумав, що це досить невинний жарт, тому вирішив не звертати уваги.
Та щось тут було не так. Він швидше відчув це, ніж усвідомив. А потім твердо впевнився і навмисно спинився під ліхтарем, щоб ті побачили його погони й перейшли на другий бік вулиці.
На кожному погоні в нього було по маленькому орлу з розпростертими крилами. В нього на мундирі вони були вишиті сріблом. Не дуже блискучі, бо він давно вже їх носив, та все-таки помітні.
Матроси засвистіли знову.
— Стань під стіною, якщо хочеш подивитись, — сказав полковник дівчині.— А ні, то відвернися.
— Вони ж такі височенні й молоді.
— Нічого. Зараз вони понижчають, — пообіцяв їй полковник.
Полковник підійшов до свистунів.
— Де ваш береговий патруль? — спитав він.
— Звідки я знаю? — відповів той, що був вищий на зріст. — Та я ж хотів тільки подивитися на дамочку.
— Як ваші прізвища? Чи є у вас особисті номери?
— Звідки я знаю, — відповів матрос.
Другий сказав:
— А якби й були, то чорта лисого я тобі скажу!
«Старий служака, — подумав полковник, перш ніж ударив його. — Бувалий морячок! Знає свої права».
А тоді зацідив йому лівою рукою в пику — і ще раз, і ще, поки не збив його з ніг.
Другий, той, що свиснув перший, люто наскочив на нього, хоч і був п'яний; полковник садонув його ліктем у зуби, а потім ударив з усієї сили правою рукою. Озирнувшись на іншого свистуна, він зрозумів, що той готовий.
Тоді він ударив лівою збоку. А коли матрос спробував підвестися, ударив правою. Потім іще раз лівою, повернувся і пішов до дівчини: не хотів почути, як голова брязне об брук.
На ходу полковник глянув на того, що звалився перший,
І побачив, що він спокійно спить, уткнувшись підборіддям у землю, а з рота в нього тече кров. Кров такого кольору, як треба, відзначив полковник.
— Тепер кінець моїй кар'єрі,— сказав він дівчині.— Хоч би яка вона була. Ну й чудернацькі ж у цих хлопців штани!
— Як ти себе почуваєш? — спитала вона.
— Чудово. Ти все бачила?
— Так.
— Вранці в мене страшенно болітимуть руки, — кинув він, — Тепер, по-моєму, ми можемо спокійно піти собі. Тільки ходімо помаленьку.
— Гаразд.
— Ні, я не те хотів сказати. Нехай ніхто не думає, що ми тікаємо.
— Ми підемо дуже поволі.
І вони пішли.
— Давай спробуємо щось?
— Що саме?
— Підемо так, щоб навіть ззаду нас боялися.
— Постараюся. Тільки навряд чи в мене щось вийде.
— Ну, тоді ходімо просто так.
— Невже вони жодного разу не вдарили тебе?
— Один раз садонули кулаком у потилицю. Другий матрос, коли кинувся на мене.
— Це й є справжня бійка?
— Так, коли тобі щастить.
— А коли не щастить?
— Тоді й у тебе коліна підломлюються, і ти падаєш навзнак чи долілиць.
— А ти мене ще любиш після цієї бійки?
— Я люблю тебе ще дужче, ніж досі, якщо це можливо.
— А чому ж неможливо? Це ж чудесно! Я тепер тебе більше люблю. Я йду не надто швидко?
— Ти йдеш, як сарна по лісі, а іноді ходиш, як вовчиця або як старий койот, коли він нікуди ие поспішає.
— Мені б не хотілося скидатися на старого койота.
— Ти ж їх ніколи не бачила, — сказав полковник. — Вони б тобі сподобались. Ти ходиш, як усі великі хижаки, коли вони ступають поволі. Тільки ти зовсім не хижак.
— Можеш не сумніватися.
— Пройди трохи вперед, а я подивлюсь на тебе.
Вона пройшла вперед, і полковник сказав:
— Ти ходиш, як чемпіон, поки він не став чемпіоном. Коли б ти була конем, я б тебе купив, навіть якби гроші довелось позичати за двадцять процентів на місяць.