— Ні,— сказав він і засміявся. — Не бійся. Це пістолет.
Він узяв пістолет і переклав собі за спину.
— Мені соромно, — сказала вона, не повертаючи голови.
— Ні. Не треба соромитися. Ну, прошу тебе.
— Ні. Мені соромно, і я боюся.
— Ні, зайчику. Прошу тебе.
— Не треба. Якщо ти мене не кохаєш.
— Я кохаю тебе.
— І я кохаю тебе. Ох, кохаю. Поклади мені руку на голову,— сказала вона, все ще ховаючи обличчя в подушку. Він поклав їй руку на голову й погладив, і раптом вона підвела голову з подушки й міцно пригорнулась до нього, і її обличчя припало до його обличчя, і він обняв її, й вона заплакала.
Він тримав її міцно, боячись ворухнутись, відчуваючи все її довге молоде тіло, і гладив її по голові, й цілував солону вологу на її очах, і, коли вона схлипувала, він відчував, як здригаються під сорочкою її маленькі груди.
— Я не вмію цілуватися, — сказала вона. — Не знаю як.
— А це зовсім не потрібно.
— Ні. Я хочу тебе цілувати. Я все хочу робити.
— Зовсім не треба нічого робити. Нам і так добре. Тільки на тобі забагато одежі.
— То що ж робити?
— Я поможу тобі.
— Тепер краще?
— Набагато. А хіба тобі не краще?
— Куди краще. А мені можна буде піти з тобою, як сказала Пілар?
— Так.
— Тільки не до притулку. Я хочу з тобою.
— Ні, до притулку.
— Ні, ні. Ні. З тобою, і я буду твоєю жінкою.
Тепер вони лежали, пригорнувшись одне до одного, і ніщо вже не заважало. Там, де раніше відчувалася шорстка тканина, була тепер сама ніжність, тугий, округлий притиск і довга, тепла прохолода, прохолода іззовні і тепло всередині, довге й легке, і воно міцно горнулося, міцно пригорнуте, самотнє, болісне в своїй піддатливості, щасливе, бо дарує щастя, молоде й закохане, і тепер уже все тепле й гладеньке й сповнене піддатливої, гострої, тоскної самотності, такої, що Роберт Джордан не міг більше витримати цього й спитав:
— Ти вже кохала кого-небудь?
— Ні. Ніколи.
А потім, несподівано, скам'янівши в його обіймах:
— Але зі мною робили все.
— Хто?
— Кілька чоловік.
Тепер вона лежала нерухомо, відвернувши голову, наче тіло її було мертве.
— Тепер ти не кохатимеш мене.
— Я кохаю тебе, — сказав він.
Але щось сталося з ним, і вона це відчувала.
— Ні,— сказала вона, і голос її був глухий, мертвий. — Ти не кохатимеш мене. Але, може, забереш мене до притулку. І я житиму в притулку, і ніколи не буду твоєю дружиною, і взагалі нічим.
— Я кохаю тебе, Маріє.
— Ні, неправда, — сказала вона. — Потім жалібно, немов чіпляючись за останню надію: — Але я ніколи не цілувала жодного чоловіка.
— То поцілуй мене.
— Я хотіла тебе поцілувати, але не вмію. Коли зі мною це робили, я боронилася до знемоги. Я боронилася, доки… доки один сів мені на голову… тоді я його вкусила… а потім вони заткнули мені рот і закинули за голову руки… А інші робили зі мною оте.
— Я кохаю тебе, Маріє,— сказав він. — І ніхто нічого з тобою не робив. Ніхто не може торкнутися тебе. Ніхто тебе не торкався, зайчику.
— Ти віриш цьому?
— Я знаю.
— І ти кохатимеш мене? — знов тепло пригорнувшись до нього.
— Я кохаю тебе ще дужче.
— Я постараюся гарно поцілувати тебе.
— Поцілуй мене як-небудь.
— Я не вмію.
— Ну, просто поцілуй!
Вона поцілувала його в щоку.
— Не так.
— А що робити з носами? Я завжди думала, куди ж подіти носи?
— Поверни голову отак. — І тоді їхні губи зустрілися, вона лежала, пригорнувшись до нього, і поволі її уста розтулилися, і потім, раптом, міцно обіймаючи її, він відчув, що ніколи ще не був такий щасливий, такий легкий, закоханий, буйно щасливий, без думок, без утоми, без турботи, сповнений лише величезної насолоди, і він сказав:
— Мій маленький зайчику. Моя кохана. Моя красуне. Моя радосте.
— Як ти сказав? — спитала вона, немов звідкись здалека.
— Моя радосте, — сказав він.
Так вони лежали, і він відчував, як її серце б'ється коло його серця, і боком ступні він легенько погладив її ступню.
— Ти прийшла боса, — сказав він.
— Так.
— Отже, ти знала, що будеш зі мною?
— Так.
— І не боялася?
— Боялася. Дуже. Але ще більше боялася, коли думала, як то буде, коли доведеться скидати сандалі.
— Котра зараз година? Lo sabes? [14]
— Ні. А хіба в тебе немає годинника?
— Є. Він у тебе за спиною.
— Ну, то прийми його звідти.