— Я теж хитра.
— Ні, Пілар, — сказав Агустін. — Ти не хитра. Ти смілива. Ти віддана людина. І рішуча. І передбачлива. Рішучості й відваги в тебе багато, але хитрості — ніякої.
— Ти так гадаєш? — замислено сказала жінка.
— Так, Пілар.
— А цей хлопець хитрий, — сказала жінка. — Хитрий і холодний. З холодною головою.
— Атож, — сказав Агустін. — Він своє діло знає, а то б його не прислали сюди. Ну, а чи хитрий він — цього я не знаю. А щодо Пабло я певен.
— Від нього тепер ніякої користі — від страху він з місця не зрушить.
— І все ж він хитрий.
— То що ж ти скажеш?
— Нічого. Тут треба все як слід обмізкувати. Зараз такий час, що треба діяти розважливо. Після мосту нам доведеться тікати звідси. Треба все підготувати. Отож ми мусимо знати, куди відходити і як відходити.
— Слушно.
— Для цього потрібен Пабло. Бо тут не обійтися без хитрощів.
— Я йому не довіряю.
— У цьому на нього можна покластися.
— Ні. Ти навіть не знаєш, який він став.
— Pero es muy vivo. Він дуже хитрий. А якщо тут не схитрувати — пропадемо ми ні за цапову душу.
— Я подумаю про це, — сказала Пілар. — У мене цілий день попереду.
— А для мосту — цей хлопець, — сказав Агустін. — Він своє діло знає. Пам'ятаєш, як отой, перший, вправно влаштував усе з поїздом?
— Авжеж, — сказала Пілар. — То насправді він усе й підготував.
— Снага й рішучість — цього тобі не бракує,— сказав Агустін. — А от вивести нас звідси зможе тільки Пабло. Відступ — це справа Пабло. Візьмись за нього, хай подумає про це.
— Ти розумний чоловік.
— Так, розумний, — мовив Агустін. — Але sin picardia[28]. Тут уже нехай Пабло береться.
— Хоч він і боягуз?
— Хоч він і боягуз.
— А що ти думаєш про мости?
— Це потрібно. Я знаю. Ми повинні зробити дві речі. Ми повинні забратися звідси, й ми повинні виграти війну. А щоб виграти війну, треба знищити мости.
— Якщо Пабло такий хитрий, чому він сам цього не розуміє?
— Йому, слабодухому, краще так, як є. Йому б крутитися на місці, як у вирі. Але вода прибуває, і як зірве його з місця, хитрість враз повернеться до нього. Es muy vivo.
— Добре, що Ingles не вбив його.
— Que va. Вчора ввечері циган причепився до мене, щоб я його вбив. Циган — тварюка.
— Ти теж тварюка, — сказала вона. — Але тямущий.
— Ми з тобою обоє тямущі,— сказав Агустін. — Але в Пабло є ще й хист!
— Тільки з ним важко домовитися. Ти навіть не знаєш, до чого він докотився.
— Так. Але в нього є хист. Слухай, Пілар. Щоб воювати, досить мати голову на в'язах. Але щоб виграти війну — потрібні хист і засоби.
— Я про це поміркую, — сказала вона. — А тепер нам час іти. Ми й так уже забарилися. — Потім, підвищивши голос, гукнула: —Англійцю! Ingles! Ходімо. Вже час.
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
— Перепочиньмо, — сказала Пілар Робертові Джордану. — Сідай, Маріє, перепочиньмо.
— Ні, ходімо далі,— заперечив Роберт Джордан. — Відпочинемо вже там, на місці. Мені треба побачитися з тим чоловіком.
— Побачишся, — відказала жінка. — Квапитися нікуди. Сідай, Маріє.
— Ходімо, — сказав Роберт Джордан. — Виберемось на гору і там відпочинемо.
— Я відпочиватиму тут, — мовила жінка й сіла коло струмка.
Дівчина сіла поряд із нею у густому вересі, й сонце засяяло на її волоссі. Тільки Роберт Джордан усе стояв, дивлячись на гірську луку і струмок, що перетинав її; у цьому струмку, напевно, водилася форель. Він стояв у заростях вересу. Нижче де-не-де височіли великі сірі камені. Ще далі темніла смуга сосон.
— Чи далеко ще до Ель Сордо? — спитав він.
— Не дуже, — сказала жінка. — Перейдемо цей схил, спустимося в долину, а потім пройдемо понад отим лісом — до витоку струмка. Сідай і ні про що не думай.
— Я хочу поговорити з ним і владнати нарешті цю справу.
— А я хочу помити ноги, — сказала жінка і, скинувши сандалі та грубі вовняні панчохи, занурила праву ногу в воду. — Боже, яка холодна!
— Треба було їхати верхи, — сказав Роберт Джордан.
— А мені корисно пройтися, — сказала жінка. — Саме така прогулянка мені й потрібна була. Що з тобою?
— Нічого, просто я поспішаю.
— Тоді заспокойся. Часу в нас багато. А який день гарний, і як добре, що тут немає сосон! Ти навіть не уявляєш собі, як ці сосни можуть остогиднути. А тобі набридли сосни, guapa?
— Я їх люблю, — сказала дівчина.