Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Душі пропиває!—Програвання в карти і пропивання кріпаків було тоді звичайним явищем у побуті кріпосників.
2. Загули кайдани під землею...— Йдеться про закованих у кайдани каторжників, що працювали в копальнях Сибіру.
3. Цар волі, цар, штемпом увінчаний!—Образ засланого царатом до Сибіру на каторгу революціонера. Каторжника тоді таврували, ставили клеймо.
4. На багнищі город мрі є...— Петербург, заснований 1703 р. Петром І на березі Фінської затоки, де були болота й непрохідні хащі.
5. Сам — цар Микола І.
6. Там ніч, як ден ь.— Тут йдеться про ясні, білі ночі, характерні для літньої пори на півночі.
7. Твердиня й дзвіниця — Петропавловська фортеця з церквою проти Зимового палацу. Була в’язницею для найнебезпечні-ших політичних ворогів самодержавства.
8. Первому — вторая.— На пам'ятнику Петру І, збудованому з наказу Катерини II 1782 p., написано двома мовами (російською і латинською): «Петру Первому — Екатерина Вторая».
9. Глухів — місто на Чернігівщині. Після зруйнування Батурина, з 1708 р. до 50-х років XVIII ст., Глухів був резиденцією гетьманів Лівобережної України.
10 3 заступами на лінію...— на земляні роботи по зведенню оборонних ліній, фортець тощо.
11. Наказним гетьманом!— Розповідь ведеться від імені чернігівського полковника Павла Полуботка, якого 1722 р. після смерті І. Скоропадського призначено наказним (тимчасовим) гетьманом. Полуботко помер у Петропавловській фортеці 1724 р.
12. Загнав, голих і голодних...— Поет говорить про козаків і кріпаків, що будували Петербург. Історичні документи свідчать, що в цих роботах брали участь не тільки трудящі з України, але й чуваші, татари тощо.
13. Багряниця — царський одяг з дорогої тканини багряного, пурпурового кольору.
14. М е д в і д ь.— Поет мав на увазі царя Миколу І.
У НЕДІЛЮ НЕ ГУЛЯЛА...
Вперше надруковано в альманасі «Л.уна» (1881, № 1) під назвою «Хустина».
Автограф — в зошиті «Три літа».
ЧОГО МЕНІ ТЯЖКО, ЧОГО МЕНІ НУДНО...
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1863, № 3),
Автограф — в зошиті «Три літа».
ЗАВОРОЖИ МЕНІ, ВОЛХВЕ..,
Вперше опубліковано в газеті «Русский инвалид» (1857, --№ 61). Вдруге за життя поета надруковано в журналі «Основа» (1861, № 1) під назвою «Пустка» з присвятою М. С. Щепкіну.
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Волхв (ст.-слов.)—чарівник, чародій. З дальших рядків видно, що Шевченко мав тут на увазі видатного російського актора Михайла Семеновича Щепкіна (1788—1863), колишнього кріпака, близького свого друга.
ГОГОЛЮ
Вперше надруковано 1859 р. у збірці «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг) під назвою «Думка».
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Гоголь, Микола Васильович (1809—1852)—геніальний російський письменник. Шевченко дуже високо цінував його творчість.
2. Бсгилова — болиголова, отруйна рослина, бур’ян.
3. н і м о т а — Шевченко мав тут на увазі царську бюрократію, серед якої в той час було багато німців з походження (Бенкендорф, Клейнміхель, Корф тощо).
НЕ ЗАВИДУЙ БАГАТОМУ...
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 3).
Автограф — в зошиті «Три літа».
НЕ ЖЕНИСЯ НА БАГАТІЙ...
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 3).
Автограф — в зошиті «Три літа».
ЄРЕТИК (Шафарикові)
Початок поеми (рядки 1—87) вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 1). Там же («Основа», 1861, № 8) надруковано уривок з поеми під назвою «Частина поеми: Єретик Іван Гус». Інший уривок з поеми (рядки 125—227) вперше надруковано у львівському журналі «Правда» (1873, № 16) під назвою «Папська булла». Другу половину поеми (рядки 228—374) вперше надруковано в журналі «Былое» (1906, № 6).
Повністю поему «Єретик» опубліковано в «Кобзарі» 1907 р.
Автограф — в зошиті «Три літа».
1. Єретик.— Так церква називала людей, що виступали проти окремих положень релігії. Католицька церква оголосила єретиками видатних філософів і вчених Джордано Бруно, Кампанеллу, Галілея за те, що вони боролися за наукове пізнання світу. В Чехії єретиком був оголошений Яи Гус.
2. Шафарик, Павло (1795—1861)—видатний чеський і словацький учений, професор Празького університету, один з основоположників методу порівняльного вивчення слов’янських мов. Своєю науковою роботою значно сприяв зростанню національного руху в слов’янських землях. Для пропаганди ідеї єдності слов’ян велике значення мали його спроби дати порівняльний огляд історії, літератури і етнографії всіх слов’янських народів як відгалужень єдиного народу.
3. І є з е к і ї л ь — міфічний пророк, один із авторів мудрих біблійних повчань-пісень.
4. Констанцький єретик великий — Ян Гус (1369— 1415), великий син чеського народу, видатний діяч реформації, мислитель, ідейний натхненник антифеодального національно-визвольного руху в Чехії. Походив з селянської родини, був професором і ректором Карлового університету в Празі. Спалений у Констанці.
Страта Гуса була поштовхом до посилення антифеодального й національно-визвольного руху, що здобув назву гуситського. Шевченко оспівав Яна Гуса як борця проти німецько-католицької навали на слов’янські землі. Констанц — південнонімецьке місто, де відбувався церковний собор, на якому Яна Гуса оголошено єретиком і спалено.
5. Чернець годований сидит ь.— Шевченко мав на увазі римського папу.
6. Всує (церк.-слов.) — даремно.
7. Розпадуться три корони на гордій тіарі! — Тіара — папська шапка (митра), оточена трьома вміщеними одна над одною коронами, що служили символом влади папи як судді, законодавця і священнослужителя католицького світу.
8. Віфліємська каплиця — назва каплиці в Празі, в якій Ян Гус, починаючи з 1412 p., виступав з проповідями, спрямованими проти римського папи і католицької церкви.
9. Булла — грамота римського папи.
10. Конгла в — конклав — збори представників вищого католицького духівництва, які обирали папу.
11. А ж \ о всесвітньої столиц і...— тобто д'о Риму.
12. Авіньйон — місто на півдні Франції, де в середні віки
тимчасово перебував один із пап, суперник римського папи.
13. Антипапи — папи, що існували одночасно з римським па
пою, але не визнавалися законними; претенденти на папський престол, між якими постійно точилася боротьба за владу. Так, наприкінці XIV ст. один папа був у Римі, другий — в Авіньйоні. На початку XV ст. собор у Пізі скинув обох пап і обрав третього. Собор у Констанці згодом скинув третього і обрав четвертого.
14. К,а р д и н а л и — вищі духовні особи в римсько-католицькій церкві. Кардинали обирають із свого середовища римського папу.
15л Загелкали гус и...— Мова йде про гуситський рух, про прихильників Гуса, що разом з ним виступали проти римського папи. ...З орлами летять битьс я...— Під орлами тут розуміються прихильники римського папи.
16. Всіх ворон скли кат и!— Розуміється собор кардиналів у Констанці.
17. Д ю к и — графи (від франц. due — граф).
18. Герольди—особи, що привселюдно оголошували накази короля чи імператора та сповіщали про початок урочистих церемоній.
19. Сарацини — так називали в середні віки арабів-магоме-тан; з метою завоювання країн Близького Сходу папи і європейські королі організовували так звані хрестові походи проти арабів.
20. А т тіл а — вождь гуннів у 445—453 роках, жорстокий завойовник, відомий своїми спустошливими походами й завоюваннями в Азії та Європі.
21. Цесар — імператор тодішньої Священної -Римської імперії Сигізмунд (1368—1437). Вячеслав—його брат, король чеський (Вацлав IV, 1376—1419).
22. Прелати — вищі духовні особи католицької церкви, що мали право судити.
°23. Автодафе (португ.) — урочиста церемонія оголошення й виконання вироків середньовічної інквізиції, зокрема спалення засуджених на вогнищі. Тут йдеться про засудження до страти- Яна Гуса як єретика.
24. Голгофа — гора поблизу Єрусалима. На ній, за євангельськими міфами, було розіп’ято Христа. Тут—місце страти Яна Гуса..
25. В овніх шкурах (церк.-слов.)...— в овечих шкурах.
26. Те d е um laudamus (лат.) — Тебе, боже, хвалимо — католицька молитва.
27. Т рапеза — місце споживання їжі, їдальня при монастирі. Т рапезувати — їсти, бенкетувати.
28. Старий Жижка з Таборова (1360—1421)— Ян Жижка, 1419 р. після спалення Яна Гуса став на чолі повстання чеського народу проти німецького панування над Чехією.
29. Марьинское — село Мар’янівка на Полтавщині; там Шевченко жив у поміщика О. А. Лук’яиовича, писав портрети членів його родини.
СЛІПИЙ (Поема)
Вперше надруковано в журналі «Основа» (1861, № 4), з купюрами, під назвою «Невольник». Оскільки ця редакція пізнішого часу і має ряд істотних відмін, вона друкується в другому томі цього видання. Тут подається текст, який Шевченко переписав до свого зошита «Три літа».
1. Шляхетчина — королівська, шляхетна Польща.
2. Б р а т с т в а— організації, іцо були в XVI—XVII ст. ст. центрами культурного і почасти політичного життя на Україні. При братствах існували школи, в яких навчалась'молодь, переважно з заможних кіл, Тут мова йде про Київську академію при Братському монастирі.
3. А живі м и с л і т е...— тобто про справжню, життєву науку; мисліте — в церковнослов’янській азбуці літера «М».
4. Межигірський Спас — церква при монастирі в Межигір’ї, поблизу Києва.
5. У Почаєві святом у...— у Почаєвській лаврі, монастирі на Волині.
6. Хоч Петра діждат и...— Мається на увазі церковне свя* то (припадало на першу половину літа — 29 червня за ст. ст.). Зелені свята передували святу Петра.
7. Чайки — великі козацькі човни.