Савченко схопив зі стола глечик і вилив у піч молоко. Жар зашипів — голосно, люто. Кімнату наповнив чад горілого молока. Повітря потрібне, свіже повітря!
Лейтенант озирнувся. Чорножук і Соколов дивилися на нього. Вони все ще не розуміли, що трапилося. Коротко й швидко Савченко пояснив:
— Нас зачинили. Двері підперті зовні. Віконниці теж. Піч закрито надто рано. Нас отруюють чадом. Зрозуміло?
— Дозвольте вибити шибку, товаришу лейтенант, — запропонував Соколов.
Савченко знизав плечима.
— Спробуйте. Але віконниці тут дуже міцні. От коли б пощастило вибити і їх… та де там!
Він згадав: віконниці в попівському будинку теж дубові.
Соколов замахнувся автоматом. Задзеленчало розбите скло. Люто, з усієї сили Соколов ударив прикладом по віконниці. Даремно! Дубова віконниця навіть не хитнулася. Зате сам Соколов ледве втримався на ногах.
— Голова йде обертом, товаришу лейтенант, — збентежено сказав він, потираючи лоба.
Ззаду щось загуркотіло. І зразу стало темно. То Чорножук стогнучи впав на підлогу. Він зачепив стіл, перекинув його, лампа розбилась. У темряві було чути важке дихання Соколова та слабий стогін Чорножука. А Петренко? Що з ним?
І в цю мить за дверима почулося шарудіння. Щось рипнуло. У темряві лейтенант Савченко побачив, як у дубових дверях засвітилася щілина. Хтось зовні відчиняв віконце, прорізане в них. Пролунав тихий жіночий голос:
— Мабуть, уже готові.
Їй відповів чоловік так само тихо:
— Стривай, поспішати нема куди! — Це був голос старости, але вже зовсім інший, де й поділися запобігливі, улесливі нотки.
Чиєсь обличчя неясно й туманно виднілось у віконці. Лейтенант відчув дотик руки Соколова, почув його збуджений шепіт:
— Це що ж, розшифрував нас гад, чи що?..
Хоч як тихо прошепотів Соколов, за дверима його почули. Обличчя зникло. Долинуло шепотіння, уривчасте, схвильоване. І тоді неясний обрис обличчя знову з’явився у віконці. Залунав голос тихий, але твердий:
— Ще не всі подохли, прокляті? Ще ворушитеся? Так от вам на останнє, перед смертю вашою собачою, мої слова. Будьте ви прокляті на цьому й на тому світі. Здихайте, іроди! Тут вам розплата за все. І за село наше спалене, і за життя наше розбите…
Голос у темряві на мить увірвався, наче від гніву людині перехопило подих. Лейтенант Савченко стояв посеред кімнати, приголомшений. Він відчував, як важко повис на його руці Соколов. А голос, схвильований жіночий голос вів далі:
— Будете й ви, окаянні, лежати в сирій землі, як усі ті, що приходили вже сюди. Вісімнадцятьох фашистів я вже поклала в льох. І ви ляжете, нема вам порятунку, дияволи! Мого села нема, хати нема, нічого не лишилося, тільки я сама живу з люттю моєю. На всіх вас її вистачить. І прийдуть, і ще ляжуть, як ті, як ви. Всі загинете, всі до одного на землі нашій пропадете. Подихайте, як собаки!..
Тоді лейтенант Савченко, хитаючись, ступив крок до дверей. Простягаючи вперед руки, він скрикнув:
— Мати! Мамо!
За дверима пролунав вигук. Лейтенант знову гукнув, відчуваючи, як стискує його голову розжарений обруч чаду:
— Мамо! Це я, Василь… Мамо! — і впав.
За дверима загуркотіло, хтось вбіг у кімнату, хтось хутко відчинив віконниці, морозне повітря свіжою крижаною хвилею ввірвалося в кімнату. Втомленим нерівним голосом Соколов докірливо мовив:
— Це так і справді ви нас на той світ вирядили б, друзі…
Лейтенант Савченко лежав із заплющеними очима, відчуваючи, як його плечі обіймають знайомі лагідні руки, як падають йому на лице великі гарячі сльози й одразу висихають під частими нестримними поцілунками тієї, у чиєму материнському серці з’єдналися нерозлучно палка любов до Батьківщини й велика гнівна ненависть до її ворогів.
ПРИМІТКИ
У п’ятому томі вміщено ранню повість письменника “Чудесний генератор” і низку оповідань, переважно науково-фантастичних. В жанрі малої прози — оповідання Володимир Владко виступав завжди. Перша його збірка науково-фантастичних оповідань — “Дванадцять оповідань” вийшла 1936 року.
В цьому томі подано тільки вибрані оповідання. Всі вони друкуються з деякими змінами та виправленнями.
Чудесний генератор. Цю повість вперше було надруковано 1935 року. Друге видання — виправлене і доповнене, побачило світ 1936 року. В даному зібранні подано новий, грунтовно перероблений, доповнений і виправлений варіант відповідно до нових досягнень радянської науки і техніки.
На Місяці як на Місяці. Вперше опубліковано в журналі “Україна” (1968 р., Київ).
Друкується за текстом 1968 року.
Захист Хмарної планети. Оповідання друкується вперше.
Мертва вода. Оповідання вперше було надруковано в журналі “Піонерія” (1935 р., Київ). Згодом воно увійшло до збірника “Дванадцять оповідань” (1936).
Друкується за текстом цього видання.
Ракетоплан С-218. Вперше надруковано 1930 року в журналі “Знання та праця” (Харків). У 1936 році його було передруковано без змін у збірнику “Дванадцять оповідань”.
Друкується за текстом цього видання.
Таємниця його супутників. Вперше опубліковано в журналі “Наука і суспільство” (1966). У скороченому варіанті друкувалося в газеті “Вечірній Київ” (1965 р).
Тут подається за текстом першодруку.
Мати всіх квітів і всього живого. Вперше надруковано російською мовою в газеті “Харьковский пролетарий” (1930). Мовою оригіналу надруковано повний текст в антології “Українська радянська новела” (1948 р., Київ). У 1961 році оповідання вийшло у Празі в перекладі на чеську мову.
Друкується за текстом, вміщеним в антології “Українська радянська новела”.
Двійники. Надруковано вперше в журналі “Знання та праця” (1963 р.). Цього ж року оповідання було передруковано в збірнику “З далеких планет. Науково-фантастичні оповідання”, (Дитвидав, Київ).
За текстом цього збірника і подається тут.
Блискавка в полоні. Оповідання вперше друкувалося в дитячому журналі “Червоні квіти” (1930 р.). Доповнений варіант було вміщено в збірнику “Дванадцять оповідань” (1936 р.). У 1951 році вийшло в антології української радянської літератури для дітей “Під сонцем Батьківщини”. 1961 року його було видано в перекладі на болгарську мову (Софія).
Друкується за текстом названої антології.
Плівка на окулярах. Вперше надруковано 1968 року в газеті “Вечірній Київ” (скорочено).
З цьому виданні оповідання друкується з доповненнями.
Камінь з планети Тау. Вперше надруковано в січні 1963 року в газеті “Молодь України” (скорочено). Цього ж року оповідання вийшло в перекладі на чеську мову (Прага), а у 1969 році воно побачило світ польською мовою.
Подається за повним текстом оригіналу.
Блакитна пляма. Вперше оповідання було надруковане в журналі “Українська література” (1943 р., Уфа). Вдруге твір вийшов у літературно-художньому збірнику “Вогняні перемоги” (1945 р., Харків).
У цьому зібранні друкується за текстом видання 1945 року.
Ціна життя. Вперше оповідання побачило світ окремою брошуркою в перекладі на російську мову (1943 р., Саратов). Мовою оригіналу його було надруковано 1944 року в збірнику “Рідне місто. Харківські письменники до річниці визволення Харкова”.
В даному зібранні друкується за текстом цього видання.
Голос у темряві. Надруковано вперше у збірнику “Рідне місто” (1944 р.). Друкується за цим текстом.
ЗМІСТ
Чудесний генератор. Жартівлива повість
Оповідання.
На Місяці як на Місяці
Захист хмарної планети
Мертва вода
Ракетоплан С-218
Таємниця його супутників
Мати всіх квітів і всього живого
Двійники
Блискавка в полоні
Плівка на окулярах
Камінь з планети Тау
Блакитна пляма
Ціна життя
Голос у темряві
Примітки