Але за кілька секунд Олд-Боєві стало соромно: люди працюють, десь чекають на цей вантаж, шоферові, мабуть, треба виконати план, а він… він пустує, наче хлопчисько, затримує машину, та ще й завдає шоферові прикрощів. Ні, цього робити не можна! Тільки як же заспокоїти шофера? Ага, ось що!
Він висунувся з вікна й гукнув:
— Гей, приятелю!
Шофер підвів голову:
— Що таке?
— Вам не завадило б прочистити свічку першого циліндра. Правда, правда! У мене самого таке траплялося. Ця, знаєте, чортова свічка бозна-що може витворяти…
— А як я до неї долізу? — спитав шофер. — Не можна торкнутися капота…
— Спробуйте обмотати руку ганчіркою, — порадив Олд-Бой.
Шофер недовірливо взяв од робітника ганчірку і, обмотавши нею руку, обережно торкнувся капота. За цей час Олд-Бой відвернув рефлектор генератора вбік, фіолетові іскри змінили напрям. Він тихенько посміхався.
Шофер одкрив капот без будь-яких утруднень, як і слід було чекати. Зняв свічку, на якій, природно, незалежно від усього іншого, було чимало бруду. Потім поставив її на місце, закрив капот і, сівши в кабіну, легко запустив мотор.
Шофер увімкнув швидкість — і поїхав, здивовано поглядаючи на вікно лабораторії: дивна, мовляв, людина — згори бачить, чому замовк мотор!
А Олд-Бой щиро сміявся. Сміявся і поглядав щасливими очима на генератор, на фіолетове сяйво його лампи і такі ж фіолетові іскри, що зривалися з мідної дуги і танули в повітрі. Але найщасливіші погляди Олд-Бой кидав на папір на столі, на папір, де було записано перші його розрахунки частоти:
— від п’яти сантиметрів
— до одного міліметра!
Так, його новий генератор здатний був давати отакий діапазон частот, та ще з навантаженням інфразвукової модуляції!
Як зачарований, дивився Олд-Бой на ці записи: він може користатися хвилями від одного міліметра до п’яти сантиметрів. Дорогі ж мої друзі, чи зрозумієте ви, що це означає, бурмотів він до неіснуючих співбесідників. Хвиля завдовжки один міліметр означає триста мільярдів коливань на секунду. Цифрами це буде:
— 300 000 000 000.
Хвиля довжиною п’ять сантиметрів — це півтора мільярда коливань на секунду. Зрозуміло?
Цей невеличкий, зроблений на чесному слові генератор міг працювати на хвилях, коливання яких становило від трьохсот мільярдів до півтора мільярда періодів на секунду!
Хіба він мріяв коли збудувати таку казкову, таку неймовірно чудесну установку, що вільно, безвідмовно підкорялася поворотові ручки, що змінювала напругу, — давала б коливання з різницею двісті дев’яносто вісім з половиною мільярдів періодів на секунду!
Мабуть, навіть кароока Люка з усіма її незрівнянними принадами ніколи не бачила таких закоханих поглядів, які кидав на свій генератор цього раннього ранку щасливий Олд-Бой!
3: ТЕПЛО І ВІБРАЦІЯ ВИНИКАЮТЬ ЗСЕРЕДИНИ
Ранок почався так.
Як і завжди, намагаючись якнайраніше потрапити до лабораторії й захопити генератор для власної роботи, — вже о восьмій годині сюди прибігли і Сашко, і Люка, і трохи заспаний Богдан. І всі вони розгублено зупинилися на порозі, бо таке видовище їм довелося бачити вперше.
Адже кожен з них добре пам’ятав, як сердився Олд-Бой за найменшу недбайливість, за будь-яке порушення суворо додержуваної ним чистоти в лабораторії.
— Ви повинні пам’ятати, — чітко й твердо говорив він, вказуючи на якусь майже непомітну плямку, — що біля генератора не повинно бути ані порошинки! Він має працювати бездоганно, а це можливо тільки тоді, коли буде абсолютна чистота.
— Як у хірургічному відділенні лікарні, чи не так? — в’їдливо додавав Сашко. — Щоб не залетіла, боронь боже, якась інфекція… Може і протигази надіти?
— Звісно, це було б непогано, — незворушно відповідав Олд-Бой. — Іронія, друже мій, тут ні до чого. Я вважаю, що й ви, і апаратура — все має бути стерильним, іф ю андерстенд мі, якщо ви мене розумієте! А якщо не розумієте, то я примушу вас бути хоч приблизно такими!
— Стерильними, — незадоволено хмикнув Сашко, але так, щоб Олд-Бой не чув цього, бо тоді він міг розводити ці теревені ще з півгодини. Відпочивати в лабораторії Олд-Бой не дозволяв, примушуючи виходити до кімнати поряд, де стояли канапа й крісла.
Що ж сталося тепер?..