Командир підняв забрало гермошлему й глибоко вдихнув вологе повітря.
— Ледок вкоротив собі віку.
— Невже?! — Дар був вражений. — А хто це бачив?
— Мер продемонстрував нам тіло Ледока разом з десятком заарештованих «спокійних» і просив надати капарам можливість самостійно владнати цей «інцидент».
— Мерія — це не Капарида!
— Я знаю, — спокійно заперечив командир, — але опору не було, зброї не виявлено…
— То Патруль залишить планету?
— Поки не прибуде представник галактичної ради, ні.
Ватіш повільно опустився й сів на землю, обхопивши коліна руками. Троє патрульних обережно заглибилися в руїни бази, а командир присів поруч з Даруа, похмуро озираючи обпалені стовбури дерев. З-за дальнього куща з чорним, скрученим листям безгучно видлушпався Кир і поповз до людей, приминаючи траву черевом.
— Ми сьогодні ж відправимо тебе на «Талан», — сказав командир.
Ватіш мовчки кивнув. Нерухомим, майже незрячим поглядом він уперся в розбитий ящик, з-під якого стирчали жовте стрілоподібне листя, облямоване торочками. Листя хиталося, хоча вітру не було.
Раптом патрульний ривком закрив забрало шолома, підхопився, квапливо зриваючи з плеча випромінювач, але Ватіш перехопив його руку:
— Облиш!
Кир недовірливо примружив очі, які наливалися пітьмою: за кілька днів, проведених у капарських лісах, він помітно змінився.
— Йди до мене, Кире!
Бараноїд ще раз подивився на патрульного, потім швидко перебіг відкритий простір і злетів Дарові на плечі.
— Це твій?
Даруа не відповів. Притримуючи Кира однією рукою, другою він стягнув з абааля важкий ящик і відкинув далеко вбік.
