Філіп помітив, що ці «добавки» додають хлопчикам певного статусу, і вирішив написати тітці Луїзі і попросити, щоби йому теж їх замовили.
Після сніданку діти гуляли на майданчику. Тут поступово збиралися і ті, хто залишався у школі лише вдень, — сини місцевих священнослужителів, розквартированих офіцерів та чоловіків, які займалися в цьому старому містечку промисловими й фінансовими справами. Урешті-решт пролунав дзвінок, і всі потягнулися до школи, де у великій довгій кімнаті під протилежними стінами сиділи молодші вчителі та навчали учнів другого і третього класів. Поруч, в окремій меншій кімнаті, містер Ватсон займався з першокласниками. В офіційних звітах та промовах ці три класи називалися старшим, середнім та молодшим підготовчим курсом, аби їх можна було об’єднати з Королівською школою. Філіп опинився в молодшому. Учитель, червонощокий містер Райс із приємним голосом, весело спілкувався з учнями, тож час минав швидко. Філіп здивувався, коли годинник показав чверть по десятій і дітей відпустили на десятихвилинну перерву.
Усі учні з галасом кинулись на ігровий майданчик. Новачкам наказали стати в центрі, а всі інші вишикувалися вздовж стін, і почали грати в «Свиню посередині». Ті, хто вчився у школі давно, бігали між стінами, а новенькі учні намагалися їх упіймати: коли комусь вдавалося схопити суперника і промовити чарівні слова — «один, два, три, свиню собі бери», — той ставав в’язнем і допомагав ловити інших. Філіп побачив хлопчика, що пробігав повз нього, і спробував упіймати його, але кульгава нога не залишала йому жодних шансів, тому бігуни користувалися нагодою і прослизали прямісінько через його ділянку поля. А потім комусь із дітей прийшла в голову геніальна ідея скопіювати незграбний Філіпів біг. Інші побачили це й розреготалися; усі вони скористалися прикладом свого товариша і почали бігати навколо Кері, гротескно кульгаючи та пронизливо регочучи своїми високими голосами. Захопившись новою розвагою, хлопці мало не падали і розпалилися від сміху. Хтось зробив Філіпу підніжку, і він впав, як завжди, важко та розбив коліно. Коли Кері підвівся, всі засміялися ще гучніше. Якийсь хлопчик штовхнув його в спину, і він мало знову не впав, але, на щастя, чиясь рука підхопила його. Про гру всі геть забули — Філіпова фізична вада розважала їх не гірше. Один учень вигадав дивну хитку ходу, і вона здалася всім особливо кумедною — кілька його друзів навіть попадали на землю і перекочувалися від сміху. Філіп страшенно налякався. Він не міг збагнути, чому всі кепкують із нього. Серце гупало так сильно, що хлопчик ледве дихав і перелякався так, як ніколи в житті. Він тупо завмер, поки інші школярі бігали навколо, кривлялися і реготали; вони криком наказували йому спробувати упіймати їх, але Філіп не ворушився. Просто не хотів, аби діти знову побачили, як він бігає, і щодуху намагався не розплакатися.
Раптом пролунав дзвінок, і всі повернулися до школи. У Філіпа з розбитого коліна текла кров, а сам він був скуйовджений і вкритий пилюкою. Містерові Райсу не одразу вдалося заспокоїти клас.
Діти досі були збуджені новою чудернацькою забавкою, і Кері, помітивши, що двоє чи троє нишком зиркають на його ступні, запхав їх під лавицю.
По обіді всі пішли грати в футбол, але містер Ватсон зупинив Філіпа, коли той ішов з їдальні.
— Підозрюю, Кері, що у футбол ти грати не можеш, — повідомив він. Філіп присоромлено зашарівся.
— Так, сер.
— Гаразд. Краще прогуляйся до поля. Ти ж зможеш туди дійти, чи не так?
Філіп і гадки не мав, про яке поле йдеться, але знову повторив:
— Так, сер.
За хлопчиками наглядав містер Райс; побачивши, що Філіп не перевдягнувся, вчитель запитав, чому він не хоче грати.
— Містер Ватсон сказав, що я не мушу грати, сер, — пояснив Кері.
— Чому?
Навколо юрмилися діти і зацікавлено розглядали його; Філіпа знову накрила хвиля сорому. Він мовчки опустив очі, але інші відповіли замість нього:
— Він клишоногий, сер.
— Ох, зрозуміло.
Містер Райс був зовсім молодим — диплом він отримав лише минулого року, і тому раптово розгубився. Інстинкт підказував попросити вибачення, але зробити це було соромно. Тому вчитель голосно прикрикнув на дітей грубим голосом: