Якщо інші сучасні йому письменники здебільшого однозначно ставилися до науково-технічного прогресу, пов’язуючи з ним усі сподівання на поліпшення умов існування людства. то Уеллс, як тверезий соціальний мислитель, був далекий од таких наївних сподівань, бо бачив далеко вперед. Його фантастика завершувала XIX століття і починала XX. Людство поставало перед вибухом майбутніх відкриттів у всіх галузях наук. І саме Уеллс був одним із перших письменників, хто особливо глибоко уявив їх і їхні можливі наслідки.
Ще 1899 року він написав оповідання “Чудотворець”, у якому клерк Фотерінгей одкриває в собі дивовижну здатність радикально впливати на довколишній світ. Фотерінгей забажав усього-на-всього зупинити обертання Землі. На щастя, в останню хвилину клерк відмовився від свого бажання, і все лишилося таким, яким було доти. Земля уникла катастрофи. Це оповідання — особливо важливе своїм ідейним змістом. У ньому — та сюжетна ситуація, яка оживе в сотнях найрізноманітніших варіантів у фантастиці XX століття: надпотужна сила й техніка в руках дурнів стає смертельною небезпекою для всього людства, для всього живого на землі.
1914 року Уеллс у своїй статті “Людство пробуджується” пристрасно наголошував, що настав час, коли кожен індивід на планеті існує не окремо від решти людей, не в якомусь вакуумі, що всі діяння людські взаємозв’язані, впливають одне на одного. “Кілька десятків поколінь — і все людство буде, по суті, нашими нащадками. З точки зору фізичної та інтелектуальної, ми, окремі особи, зі всіма нашими відмінностями й інтелектуальними особливостями, є лиш частками, відокремленими одна від одної на якийсь час для того, щоб потім повернутися до нашого єдиного життя з новим досвідом і знаннями, як бджоли повертаються з пилком і їжею в дружну сім’ю свого вулика. І ця єдина людина… перебуває нині лише біля витоків своєї історії… Підкорення нею нашої планети — тільки ранній ранок її існування. Мине небагато часу, й вона досягне інших планет і змусить служити собі велике джерело тепла і світла — Сонце… Те, до чого ніхто з нас не може додуматися самотужки, про що ніхто з нас не може і мріяти — хіба що уривками й не розуміючи всього обсягу завдання, — буде легко розв’язане мисленням колективним. Деякі з нас уже відчувають у собі це злиття з Великою Єдністю, і тоді наступають моменти надзвичайного прозріння. Інколи в імлі самотності, безсонної ночі раптом перестаєш бути містером ім’ярек, одсторонюєшся від свого імені, забуваєш про сварки й марнославні прагнення, починаєш розуміти себе й своїх ворогів… піднімаєшся вище своїх дрібних негараздів, усвідомлюючи, що ти — Людина, господар планети, що летить до невідомих доль крізь зоряну тишу космічного простору”.
Так, Уеллс згоден, що розвиток науки й техніки принесе людству чимало всяких благ. Про це він і пише в своїй відомій статті “Про деякі можливі відкриття”. Але людство не повинна надмірно гіпнотизувати та перспектива, не треба наївне уявляти, що всі соціальні конфлікти, всі проблеми раптово зникнуть завдяки науково-технічному прогресу. Всі свої сподівання на поліпшення умов буття людини письменник передовсім пов’язує зі змінами в самій людині, вдосконаленням її природи. “І тоді відкриється нова сторінка історії людства, сторінка, яка буде для нього мовби сонячне світло для новонародженого”, — пише Герберт Уеллс.
Письменник категорично застерігав проти насильницького втручання в природу людини. В “Острові доктора Моро” йдеться про так зване олюднення природи, вдосконалення людського організму хірургічним шляхом. Потворні створіння, позбавлені будь-яких індивідуальних ознак, ці нещасні жертви медичного варварства викликають у читача жах і гнівне заперечення. До речі, аналогічні сюжетні ситуації стануть після Уеллса особливо популярними в усій світовій фантастиці — згадаймо хоча б “Людину-амфібію” О. Бєляєва, “Четвертий льодовиковий” Кобо Абе, “Новий прекрасний світ” Хакслі та багато інших книг, на сторінках яких ми зустрічаємо чимось подібних персонажів. Численні романи й повісті населяють усілякі гомункулуси, кіборги й сигоми — витвори науки, більш а чи менш вдалі психокопії людини. Для одних фантастів вони постають зі знаком плюс, для інших — зі знаком мінус. Багатолітня дискусія про необхідність і шляхи таких дослідів не вщухає. Центр її вже перемістився з фантастики в науку. І одним із перших, хто її починав, гранично загостривши всі супутні цьому явищу етичні проблеми, був Герберт Уеллс, дивовижно чутливий до майбутнього письменник, який умів екстраполювати факти чи гіпотези сучасного в далеке прийдешнє.