Вранці місіс Кейв спостерегла, що кришталеве яйце забране з вітрини й лежить за стосом старих книжок з рибальства. Вона переклала яйце назад, на помітне місце. Але не стала заводити через це нової сварки, бо ще від учорашньої в неї боліла голова. Що ж до самого Кейва, то він завжди був радий ухилитися від розмови з дружиною. День не приніс нічого доброго. Містер Кейв був неуважний, як ніколи, і страшенно дратівливий. Після обіду, як тільки дружина, прилягла відпочити, він знову прибрав яйце з вітрини.
Наступного дня Кейв повіз в одну з клінік партію “морських собак”, що були там потрібні для анатомічних занять. За його відсутності думки місіс Кейв знов повернулися до кришталевого яйця і до того, як витратити п’ять фунтів, що впали з неба. Вона вже встигла якнайзадовільніше розподілити цю суму (поміж усього іншого планувалося купити зелене шовкове плаття, а також поїхати в Річмонд), коли дзеленчання дзвінка біля вхідних дверей покликало її в крамничку. З’ясувалося, що то лаборант із клініки прийшов поскаржитися на те, що жаби, замовлені ще на вчора, досі не привезені. Місіс Кейв не схвалювала саме цієї галузі діяльності свого чоловіка, тож добродію, що прийшов у досить незлагідному настрої, довелося піти геть після обміну кількома словами — причому його половина бесіди була цілком чемна. І тоді погляд місіс Кейв, природно, впав на вітрину: вигляд кришталевого яйця мав надати реальності п’яти фунтам і мріям, що були з ним пов’язані. Як же вона здивувалася, коли побачила, що яйце пропало з вітрини!
Вона кинулася до того місця за прилавком, де була знайшла яйце напередодні. Але й там його не було. І тоді місіс Кейв незагайно вчинила справжній трус по всій крамничці.
Упоравши свої справи з “морськими собаками”, Кейв повернувся додому десь під другу годину. В крамничці він застав безлад. Його дружина стояла навколішках і несамовито порпалася в матеріалі для набивки опудал. Коли дзвоник сповістив про прихід містера Кейва, місіс Кейв виткнула з-за прилавка своє зле почервоніле обличчя й зараз же почала дорікати чоловікові, що той “сховав цю річ”.
— Яку таку річ? — перепитав Кейв.
— Кришталеве яйце!
Замість відповіді Кейв, сам, очевидно, вражений, кинувся до вітрини.
— Невже ж його тут нема? — вигукнув він. — Лишенько! Де ж воно поділось?
Цієї хвилини задні двері відчинились, і в крамничку, голосно лаючись, увійшов Кейвів пасинок, що прийшов додому за хвилину до нього. Він працював учнем у мебльовика на цій самій вулиці, але обідав у себе вдома й тепер лютився, побачивши, що обід ще не готовий. Але, почувши про те, що яйце пропало, хлопець забув про обід і звернув свій гнів з матері на вітчима. Звісно, мати й син відразу вирішили, що Кейв заховав яйце. Але старий мужньо це заперечував. У своїх клятвах він дійшов до того, що сам почав звинувачувати спочатку дружину, а тоді й пасинка: це вони, мовляв, заховали кришталеве яйце і хочуть потайки його продати. Бурхлива суперечка призвела до того, що в місіс Кейв почався нервовий напад — щось середнє поміж істерикою та несамовитістю, а пасинок спізнився в мебльовий магазин на цілих півгодини. Містер Кейв заховався від жінчиних ридань у крамничці.
Увечері суперечка відновилася, але вже не було такої пристрасності. Нині це більше скидалося на судовий розбір під проводом пасербиці. Вечеря була невесела й закінчилася драматичною сценою. Містер Кейв нарешті вкрай розпалився й пішов геть, хряпнувши дверима. Скориставшися з цього, родина обговорила його поведінку, вже не стримуючись у виразах, а тоді обшукала весь дім, від горища до льоху, в надії знайти кришталеве яйце.
А вранці знов прийшли ті двоє покупців. Місіс Кейв прийняла їх, мало не плачучи. Виходило так, що ніхто навіть уявити не міг собі, скільки їй довелося натерпітися від містера Кейва за все їхнє подружнє життя. Вона також розповіла історію зникнення кришталевого яйця, щоправда, трохи все перекрутивши. Пастор і молодик із східним обличчям переглянулися, мовчки усміхаючись, і сказали, що й справді все це дуже дивне. А що місіс Кейв, певне, хотіла розповісти їм чи не всю історію свого життя, то вони заквапилися з крамнички. Але місіс Кейв, чіпляючись за останню надію, спитала пасторову адресу, обіцяючи сповістити йому, якщо вона доб’ється хоч чого-небудь від чоловіка. Люб’язний пастор дав адресу, але потім вона, очевидно, десь загубилася. Місіс Кейв ніяк не могла згадати, де вона її приткнула.
Надвечір того дня вся родина Кейвів начебто вгамувалася. Старий Кейв, що ходив десь після обіду, вечеряв у похмурій самоті, яка приємно контрастувала з недавніми бурхливими сварами. Якийсь час атмосфера в домі була ще напружена, але ні кришталеве яйце, ні покупці не з’являлись.