Выбрать главу

— Розумію, розумію. Становище досить скрутне. Що б вам треба було зробити в даному разі… — Він заговорив туманними й невиразними фразами, а тоді перевів розмову на інше. — Облишмо поки що Вінча і поміркуймо ширше. Я не вважаю, що це чорна магія або щось схоже на неї. Я не вважаю, що в цьому є щось злочинне, містере Фотерінгей, якщо ви тільки не приховали якихось суттєвих фактів. Ні, це чудеса, чистісінькі чудеса, я б сказав, чудеса найвищого гатунку.

Він почав ходити по килиму, жестикулюючи, а містер Фотерінгей зі стурбованим виглядом сидів біля столу, підперши голову рукою.

— Не знаю, що мені робити з Вінчем, — промовив він.

— Дар творити чудеса — це, очевидно, могутній дар, і він неодмінно допоможе вам владнати справи з Вінчем, — вів далі містер Мейдіг. — Шановний пане, ви надзвичайна людина, у вас виняткові можливості. Про це свідчить усе те, що ви показали, А крім того, ви могли б…

— Так, так, я вже дещо придумав, — сказав містер Фотерінгей, — але не все виходить, як треба. Ви ж бачили, якою була та перша риба: і риба не така, і посудина теж. І тому я хочу порадитися з ким-небудь.

— Правильне рішення, — промовив містер Мейдіг. — Дуже правильне рішення. Дуже! Він зупинився і поглянув на містера Фотерінгея.

— Ваш дар, по суті, безмежний. Ану ж, спробуймо вашу силу. Чи справді вона… Чи справді вона така, якою здається.

І ось, хоч яким дивним це може здатися, у неділю ввечері 10 листопада 1896 року в будиночку позад пресвітеріанської церкви містер Фотерінгей, якого підохочував і надихав містер Мейдіг, почав творити чудеса. Зверніть увагу на цю дату, читачу. Ви, звісно, можете заперечити, що деякі подробиці цієї історії неправдоподібні і що якби щось схоже справді трапилося, то про це в. же рік тому було б написано в усіх газетах. Особливо неймовірним здасться читачеві те, що буде розказано далі, бо якби припустити, що все це таки сталося, то читачеві й читачці доведеться зізнатися, що вже понад рік тому вони загинули насильницькою смертю за цілком неймовірних обставин. Але ж чудо і є щось неймовірне, інакше воно не було б чудом, і читач справді загинув би насильницькою смертю понад рік тому. З подальшого викладу подій це стане ясно і очевидно для кожного розсудливого читача. Але зараз рано ще переходити до кінця розповіді, бо ми щойно перейшли за її середину. До того ж містер Фотерінгей попервах творив лише боязкі й дрібні чудеса: прості чудеса з чашками й різними дрібничками, такі простенькі, як і чудеса теософів. І все ж містер Мейдіг стежив за ним з побожним страхом.

Містер Фотерінгей волів би якнайшвидше владнати справу з Вінчем, але містер Мейдіг щоразу відволікав його.

Коли вони зробили з десяток дрібних домашніх чудес, їхня впевненість у власних силах виросла, уява розгулялася, і вони вирішили зробити щось вагоміше.

Перше значніше чудо було викликане відчуттям голоду і недбалістю місіс Мінчін, економки містера Мейдіга. Вечеря, на яку священик запросив Фотерінгея, була приготована нестаранно і видалася двом запопадливим чудотворцям несмачною. Вони вже сиділи за столом, і містер Мейдіг почав розказувати, радше сумно, ніж сердито, про вади своєї економки.

Містер Фотерінгей збагнув, що йому надається нова можливість створити чудо.

— Чи не вважатимете ви, містере Мейдіг, зухвалістю з мого боку, якщо я дозволю собі…

— Ну що ви, містере Фотерінгей, звичайно, ні. Я просто не подумав…

Містер Фотерінгей повів рукою.

— Що ми замовимо? — запитав він тоном щедрого частувальника.

Відповідно до побажань містера Мейдіга меню вечері було докорінно переглянуто.

— Щодо мене, — сказав містер Фотерінгей, розглядаючи страви, які вибрав містер Мейдіг, — то я віддаю перевагу портеру і грінкам із сиром. Це я й замовлю. Бургундське мені зовсім не до смаку.

І ту ж мить за його наказом на столі з’явився високий кухоль міцного портеру і грінки з сиром.

Вони сиділи за вечерею досить довго, розмовляючи, як рівні (містер Фотерінгей зауважив це з приємністю й подивом), про чудеса, що їх вони ще мали створити.

— До речі, містере Мейдіг, я, либонь, міг би допомогти вам у вашому домі.

— Я не зовсім розумію… — промовив містер Мейдіг, наливаючи в чарку чудодійно створене старе бургундське вино.

Містер Фотерінгей звідкись із нічого взяв ще одну порцію грінок із сиром і напхав собі повен рот.

— Мені здається, — повів він, — що я міг би (плям-плям) створити (плям-плям) чудо з місіс Мінчін (плям-плям), виправити її вади.