У черзі за святою водою

— То що будемо робити? Провадити роз’яснювальну роботу серед чоловіків?

— Ні! — вигукує стара вчителька, — краще провести роз’яснення серед жінок!

— Як завжди! З жінками працювати легше! Дівчата й вірші вчать краще, і зошити в них охайніші...

— Переконати їх, щоб вони ніколи не погоджувались на таке! — веде своє вчителька, — Хоч би як грала кров! Хоч би яка була любов! Якби всі жінки світу відмовляли негідним чоловікам, то вони би змінилися!

— А ви розумієте, що це нездійсненний проект?

— А от такого ніколи не кажи! Чоловіки повинні зрозуміти: якщо не будуть діяти красиво й духовно, то й нічого не матимуть від жінки! Краса кохання важливіше, ніж оце!..

Останнє слово учителька вимовляє з презирством, гидливо показуючи, що воно таке «оце», кілька разів стискаючи й розтискаючи кулак, як просить робити медсестра, коли міряє тиск. З імпульсивних рухів учілчиного п’ястука, та з останньої фрази, яка так безпосередньо вирвалася з її беззубого рота, роблю висновок, що певний статевий досвід у неї наявний. Не виключено, його їй дала мастурбація, а не конкретний мужик. Не сподобалось радянській педагогині те непристойне відчуття, яке вважається вершиною кохання! І вона, зрештою, права. Бо, зазвичай, це не вершина, і навіть не провалля. Це ще гірше. На початку цього есею ми згадували медичний дискурс, в річищі якого це є скорочення піхви. Бо ж навіть цей такий бажаний ефект іще не відкриває брами в ті краї, де чоловік і жінка, які кохаються, стають богами.

«Ти чекав на мене...»

Ти чекав на мене
біля столика просто неба
я прибігла
щоби попрощатися з тобою назавжди
ти підсунув до мене
чашечку з вже геть холодною кавою
і ми удвох
мовчки дивилися на галасливу вулицю
і на той тролейбус нової марки
і на автобус який сигналив велосипедисту
і на жінку на протилежному боці вулиці
яка марно намагалася зупинити таксі
вони потрапили на фотоплівку нашої пам’яті
і житимуть там
допоки на протилежних кінцях планети
житиме хоча б один із нас.

4. Подорожній посту не держить

Моє Айованське коріння

Від Джекоба, Майка, Тома рід свій веду,
Від грубих старих селян, міцних до самого скону.
Їх руки однаково твердо тримали рушницю й вузду,
Вправно тримали ніж, виманюючи бізона.
Робили зі шкіри клямки, а зі стертих підків
Добре знали вони, як кувати залізо;
Вгадували погоду, відгодовували кнурів,
Відали, скільки сіна напевне в комору влізе.
Єва, Аліса, Рейчел народжували мене,
Жінки, що довбали землю, тягали кукурудзиння,
Пекли гречані млинці, варили пиво міцне,
Плели і шили одежу в довгі ночі осінні.
Народжували у муках, їли хліб у скорботі,
І в поті лиця трудились, і блимав вогник свічі,
І не було допомоги, й кінця не було роботі,
Й вовки в безмежжі прерій страшно вили вночі.
Коли вони дерева, щоб будувати паркани,
Тягли і крізь літню спеку, і крізь суворі сніги,
Той шлях здорового глузду за обрії виживання
Робив їх іще міцнішими і додавав снаги.
Тут, у несправжньому світі думок і міфів,
Що від їхньої міці лишилось у спадок мені?
Велике неоране поле, початки, як віхи,
І руки, що зможуть те, чого не вміли вони.

Поль Енгл,

переклад з англійської Євгенії Кононенко

Це було в Калузі

Дні слов’янського єдінства пройшли урочисто і пишно з великою кількістю осетрів, стерлядей, сьомги, головізни, водки та російського духовенства. До широкомасштабної програми святкувань входили міжнародна конференція, молєбєн у Свято-Троїцькому кафедральному соборі, хресний хід до центрального майдану Калуги Старий Торг, концерт майстрів мистецтв «Любить. Молиться. Пєть. Святоє назначеньє», а також грандіозна музично-драматична композиція «Спасі і сохрані». Другорядні пункти культурно-освітньо-релігійно-оздоровчої програми, такі як відкриття виставки «Духовноє наслєдіє» або виступлєніє пісатєлєй Росії біля памятніка Пушкіну для почесних гостей свята, до яких приєдналися цього року й гості з України, організатори замінили прийняттям у мера Калуги, обідом у митрополита Крутицького й Коломенського Ювеналія, вечерею в калузького губернатора... Кожна чарка російської гіркої, кожен шмат бєлорибіци мандрував від тарілок до вуст під гучні й розкотисті «Мно-о-о-гі-я лє-е-е-та». Столи ломилися від розкішних російських наїдків, оспіваних Гоголем та Мельниковим-Печерським. Були і цілі поросята, і, що ще грандіозніше та одіозніше, цілі осетри, простір між якими на столах заповнювали російські огірочки та заморські маслини, тарелі з шинками 12–15 сортів та величезними свіжими фруктами тощо. На прийнятті у мера набивання шлунків відбувалося під дует електронного органчика і флейти. На обіді у владики трапеза протікала під жіночий церковний хор, а дівчата-послушниці були за офіціанток. А в губернатора щелепи працювали під малий симфонічний оркестр міста Калуги. Чого бракувало на тих розкішних столах, так це гідного наїдків вина. Дуже дороге грузинське вино в керамічних пляшках подавали виключно світській владі та вищому духовенству. Решта запрошених мали тамувати спрагу водкою калузького об’єднання КРИСТАЛ. Для злісно непитущих подавали квас — Росія є Росія.